Предыдущая публикация
Скажи мені, мила, звідки в тебе ця сила та ця нереальна вдача?
Ти ж наче вже впала безсила, знекровлена та незряча.
Ти ж наче зламала крила та світло надії згасло.
Розбились на друзки мрії та стихли порожні гасла.
Я ж бачу, моя маленька: ти ж наче чарівна квітка
Без спокою, тиші в'янеш та всупереч знову квітнеш.
Як ти ще тримаєш в собі ті спогади з того ґанку,
Коли просто неба вдосталь та мирними були ранки.
Скажи, як тобі вдається тримати так гордо постать,
коли навіть кисню бракне, коли лише болю вдосталь.
Невже ти така незламна, що навіть суцільний морок
Не зможе, відступить, зникне, зітреться на пил та порох?
І як тобі так вдається шляхетності нести знак?!
Скажи мені, мила, звідки?!
Скажи мені, люба, як?...
24.06.2024. Схід.
Володимир Шевченко #Україна
Следующая публикация
Комментарии 1