Не повірите. Бюлетень.
Їх не можна було фотографувати, але це простий папірець, який можна роздрукувати будь де, зі списком кількох кандидатів.
Ніяких тобі «коренців», печаток і водяних знаків. І коли я запитала:
-це ж так легко сфальсифікувати?
Мені відповіли:
- Так, але ми тут такого не робимо.
Вичерпна відповідь.
Тут будь які спроби фальшувати вибори означають смерть для будь якого політика. Політичну.
Другий мій подив - це заява Ріші Сунака відразу після виборів. «Це суто моя провина, сказав він, що так багато депутатів консерваторів, які тяжко працювали на своїх округах, втратили свої мандати. Всю відповідальність за провал партії на виборах я беру на себе, бо не зрозумів вчасно такий великий запит суспільства на зміни».
Чому це здивувало? Бо «відповідальність» взагалі не популярне слово в українському дискурсі відносно самих себе.
Ну і третє. Люди. Все тримається на волонтерах: від кампанії кандидатів, до муніципальних округів.
На фото - жінки, які просто готуються розносити листи нагадування, що саме сьогодні вибори і не пропустіть їх.
PS. Розказую одному британському експерту про те, як багато технологій фальсифікації принесли в Україну російські технологи. І як багатьом це сподобалося.
- Ні, у вас більше не будуть фальсифікувати вибори, каже він.
- Чому? Це ж вже майже типова історія?
- Ви навіть не уявляєте, під яким ви будете мікроскопом після війни, каже він. Надто багато людей у вас повірили. Всі можливі західні спостерігачі будуть у вас. І ви мусите довести, що є демократією. Власне, доводити це доведеться постійно…
- Дай Бог, кажу я. Це точно більше треба нам…
Вікторія Сюмар
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев