Предыдущая публикация
Яку так холодом пече війна?
Весна не тішила нам серце цвітом
І влітку радості в душі нема.
Лиш сльози, горе, смуток і тривога.
Вороння чорне принесло біду.
Прогнати б нам назавжди якомога
Із рідної землі лиху орду.
Щоб знову були радість, спокій, тиша
І мрії розцвітали у душі,
А у садочку знов родила вишня
І лоскотали ноги спориші.
Щоб ніжність розлилась по всьому тілу,
В любові прокидатись на зорі
І смакувати вишеньку доспілу
Й щоб сонечко всміхалося вгорі.
✍️Оксана Козак.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев