Предыдущая публикация
Іначай быць ніяк ня можа.
Я сонца некаму дару
І нехта ў горы мне паможа.
Прарвецца з сэрца жалю сьпеў,
Маё дзіця яго пачуе.
Я некаму дарую гнеў
І нехта слабасьць мне даруе.
І абяцае добрым быць
Дзень сёньняшні і дзень наступны,
Вучу душу сваю любіць
Усё, што позірку даступна --
Ад хаты і да мураша,
Ад небасхілу да асфальту.
Пакуль жыву, нясі, душа,
Любві зямной зямную варту.
/ Раіса Баравікова /
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев