Цю історію розповідали мої покійні свекри, сталася вона в першій половині 80-х і має бути записана,щоб не загубитися в часі.
****
Син дядька Павла зі Старих Вороб'їв під час служби в армії знайшов своє кохання десь на берегах ріки Волгі і вирішив одружитися. Батькам прислав листа, де повідомляв про цю подію і запрошував приїхати "бо ви на Украіне богачє живьотє", з собою просив привезти щось смачненьке "бо ви на Украінє..." ну ви поняли).
Тітка зітхала..."ох, синочок мій".
"Тихо!"- сказав дядько.
Їхати вирішили цілою командою, причому - летіти літаком, щоб усі копчені, запечені домашні кури, качки, сало та дефіцитна суха ковбаса не зіпсувалися в дорозі.
Всю дорогу гості з ентузіазмом чекали коли побачать гарне велике місто, яке оспівували в радянських новинах як "город великих строєк". На їх подив, місто зовсім не вразило, вони все їхали і їхали по індустріально- спальних районах , очікуючи що ось-ось їм відкриється велич, ... але велич так і не відкрилася.
Натомість в полі зору з'явилася околиця, де ганяли худючі наче бродячі пси підсвинки, і не було ніяких парканів чи милих українській душі акуратних городів.
А головне різануло по серцю - ні одного палісаднічка з квітами біля хат!
Хата з почорнівшого від часу дерева була наступним ударом.
Тітка простогнала " ой куди ж ти попав, синочок мій!"
"Тихо!" - вже не так впевнено сказав дядько.
Ніякого весільного "шалашу" в дворі й близько не було. Тож весілля гуляли в тій самій дерев'яній хаті, стіни якої були чорними і з середини.
Але найяскравішим було застілля.
На столи ( без скатертин) винесли щі ( в казанах) і яєшню ( на пательнях).
Тітка видала тихенький стогін.
Дядько сказав: "Чекай, то мабуть в них який звичай чи обряд такий..."
І додав голосно з натяком "Ми там м'ясо привезли! І казьонку..."
І мабуть даремно то зробив, бо тольяттинці з'їли то м'ясо миттєво. Так же швидко зникла "казьонка", привезена батьками молодого, і на столі запанувала місцева брага. То вже було вище розуміння гостей з Житомирщини...
Мій свекор (великий чистюля був) посеред усього цього свинства тихенько спитав у свекрухи :"Люся, ти всю суху ковбасу виклала?"
"Ні, одну палочку на обратну дорогу оставила."
"Молодець!" - шепнув свекор.
До Київа летіли мовчки.
Тітка тихенько плакала.
А дядько Павло зітхав...
---------------------
записано зі слів та спогадів моїх свекрів.
Висновок: вірно заповів Т. Шевченко " кохайтеся, чорнобривці, та не з мо*Ка*ями..."
Марiя Власенко
Diaspora.ua Згадуємо про нього тут як про виконавця головної ролі у голлівудській стрічці "Тарас Бульба" та зважаючи на його частково українське походження.
...Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев