Diaspora.ua Згадуємо про нього тут як про виконавця головної ролі у голлівудській стрічці "Тарас Бульба" та зважаючи на його частково українське походження.
Юлій Борисович Брінер (справжнє ім'я актора) народився в сім'ї сина швейцарця Жюля Брінера, який оселився у Владивостоці, Бориса та етнічної українки Марусі Благовидової. На той час Владивосток і Зелений Клин були переважно українськими, там діяв потужний український рух і навіть існувала Українська Далекосхідна республіка. Втім, звісно, більшість джерел вказують на його російське походження. Та й сам він, як доволі епатажний актор, заплутував шанувальників.
Невдовзі після народження Юлія родина Брінерів емігрувала до Франції, де Юл здобув освіту (зокрема навчався в Сорбонні) та почав кар'єру у Паризькому цирку, але після травми приєднався до російської театральної трупи Пітоєва. У 1940 р. він переїхав до США та став учнем Михайла Чехова, який навчав низку голлівудських зірок. Це вже був час Другої світової, і знання французької спричинилося до того, що Юл працював на Військове Інформагентство США - був коментатором на радіостанції, що мовила на території окупованої німцями Франції.
Після Другої світової війни Юл Бріннер почав грати, зокрема і в головній ролі у бродвейській п'єсі «Пісня для лютні», а в 1949 р. дебютував у кіно в стрічці «Порт Нью-Йорка».
Найвдалішою стала для нього роль короля в бродвейському мюзиклі «Король і я» (1951), за яку отримав безліч нагород та популярність. Актор зіграв у цій виставі 1246 разів, а потім поїхав до Голлівуду і повторив свій успіх в екранізації мюзиклу, й в 1956 р. отримав єдиного в житті «Оскара» за роль короля в кіноверсії мюзиклу «Король і я».
У цей період, на хвилі слави, в його прізвищі з'явилася додаткова «н» («Бріннер»), а також, за порадою Марлен Дітріх він поголив голову, що стало прикметною рисою його іміджу. Потому він знявся в низці голлівудських та зарубіжних фільмів. Зокрема, глядачі в СРСР добре знали його за роллю Кріса Адамса у вестерні "Чудова сімка", рімейку «Семи самураїв» Акіро Куросави. Також відомі його ролі в "Братах Карамазових", російського генерала Буніна у фільмі колишнього киянина Анатоля Литвака "Анастасія", Рамзеса II в "Десяти заповідях" та інших стрічках.
Однією з його цікавих ролей стала роль Тараса Бульби в американській екранізації твору Гоголя в 1962 р. Однак стрічка зазнала повного фіаско у прокаті і отримала негативні відгуки критиків. Прикметно, що роль Тараса Бульби завжди хотів зіграти інший оскароносний голлівудський актор, українець Джек Паланс (Володимир Палагнюк), відомий своєю підтримкою України та української діаспори, але не судилося.
У другій половині 1960-х рр. Юл Бріннер переїхав жити до Швейцарії і прийняв її громадянство, та в 1972 р. повернувся до Голлівуду, а 1975 р. - на Бродвей, де через два роки з небувалим успіхом відновили мюзикл «Король і я» із ним у головній ролі.
Коли у вересні 1983 р. в актора виявили рак легенів, Юл Брюннер вирушив у турне з своєю тріумфальною виставою «Король і я» на прощальні гастролі від Західного до Східного узбережжя США. Турне тривало майже два роки і завершилося за 4 місяці до смерті актора (10 жовтня 1985 року). Загалом у мюзиклі «Король і я» Юл Бріннер виступав протягом 30 років 4625 разів.
Після смерті актора Американська легенева асоціація випустила на телеекрани серію звернень Юла Бріннера до телеглядачів із закликом відмовитися від шкідливої звички паління, яка коштувала йому життя.
©️ Diaspora.ua , 2020
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев