Пішов тоді у синє небо він
І нашу пісню сам поніс до Бога –
Святу і чисту, мов церковний дзвін,
Остання була – замість некроло́га.
Піснями він гасив тілесний біль,
Бо ті пісні – то були його крила,
А, як чудес не ждав вже нівідкіль, –
У райський хор душа його злетіла.
На рідній мові все життя співав,
А не російською, як інші переве́ртні.
Заради звань він честь не продавав,
Та й дотепер пісні його безсмертні.
«Червона рута», «Скрипка», «Водограй»,
«Стожари», «Полісяночка», «Родина»...
Жаль, що так швидко Бог забрав у рай
Співця народу – гордість України.