Предыдущая публикация
Видео
Похожие видео
Рекомендации для вас
14:47
Руслан Коцаба про гіркі роковини Євромайдану // Олександр Мединський
16 просмотров
23 фев 2017Гадаю, що будь-яка людина, яка вважає себе порядною, не має права мовчати, дивлячись на те, куди ми прийшли. Тому що цей режим намагається впровадити в Україні камуфляжно-шароварну диктатуру – можливо, трошки кумедну на вигляд, але, насправді, потворну й страшну. Люди стали безаправними, бідними. А кожного, хто критикує владу, кожного, хто виступає проти війни, проголошено ворогом народу, агентом Путіна.
В цій прикрій ситуації нам, передусім, потрібно об’єднуватися, діяти спільно – і не боятися влади. Позаяк, попри все, режим захитався. Економіка не працює, виробництво знищується. Все тримається на друкарському станку, який поступово розганяє інфляцію. Режим починає втрачати критично важливу підтримку ззовні – нове керівництво Сполучених Штатів Америки вже натякає на можливість ревізувати розкрадені кошти, що їх виділили на підтримку демократії, і які, за фактом, було витрачено на розбудову диктатури та переслідування інакодумців – від якого я, власне, і постраждав.
Я переконаний – Петро Порошенко і його оточення, які зробили з так званої АТО інструмент для банального грабунку народу, обов’язково будуть кримінально покарані за порушення Конституції, гарантом якої має бути президент України. Передусім, я кажу про антиконституційне використання Збройних Сил України проти власного народу. Це кримінальний злочин, який, зрештою, може привести президента до Гаазького трибуналу. Три роки поспіль вони утримують у країні режим антитерористичної операції. Але чи може бути терористами населення цілої густонаселеної частини України? Чи можна вбивати їх, чи можна позбавляти їх пенсій та соціальних виплат, також щоразу порушуючи чинні закони? І скільки, зрештою, це триватиме?
Чому у тюрмах України перебувають сотні політв’язнів та незаконно утримуваних осіб, серед яких є мої колеги-журналісти та блогери? Чому коли я довірливо повірив у те, що можу скористатися правом вільно висловлювати свою думку, яке гарантовано мені Конституцією та президентом, мене було репресовано – і навіть зараз, після того, як мене було звільнено під тиском Євросоюзу, Генеральна Прокуратура оскаржує це рішення, аби спробувати повернути мене до в’язниці? А судді постійно відтягують розгляд скарги, бо задовольнити її не можна. Натомість, якщо прокурорську касацію буде скасовано, це надасть мені підстави подавати матеріали до Європейського суду з прав людини, та вимагати від України компенсації за моє незаконне ув’язнення.
Мусимо визнати, що Україна поступово занурюються у багнюку тоталітаризму. Свого часу я працював у «Меморіалі», і добре пам’ятаю справи репресованих за сталінських часів українців, серед яких була і моя власна бабця. На мій великий жаль, пригнічена атмосфера доносів та страху, яка панує зараз в українському суспільстві, щоразу більше нагадує ті часи.
Проте, я не буду боятися. Я пройшов тюрму і переборов свій страх. Я говоритиму правду, і закликаю вас не мовчати. Єднаймося між собою, попри різні погляди та думки. Бо тільки спільні зусилля дозволять нам врятувати країну.
Свернуть
