Угорська революція 1956 року (Угорське повстання, Будапештський заколот) — повстання 1956 року в Угорщині, придушене радянськими військами за участі органів державної безпеки Угорщини ÁVH (угор. Államvédelmi Hatóság) — аналога КДБ СРСР. Наслідком кривавих подій у Будапешті була масова еміргація угорців і втрата престижу Радянського Союзу серед інтелектуалів Заходу, чимало з яких вийшли з комуністичних партій своїх країн, вражені наочним прикладом радянського імперіалізму. В сучасній Угорщині день, коли розпочалася революція, 23 жовтня, став державним святом.У повстанні взяло участь більш ніж 50 тис. повстанців і 15 тис. озброєних загонів національної гвардії, які мали до 100 танків. За оцінками ООН воно було подавлено 75 — 200 тис. радянських військ і 2500 танків, якими командував сталінський генерал, один з винуватців масових згвалтувань цивільного населення у окупованому Берліні Іван Конєв Всього судами було страчено, за окремими оцінками, близько 350 чоловік[. Близько 26 тис. чоловік піддалося судовому переслідуванню з яких 13 тис. було засуджено до різних термінів ув'язнення.
Маршал Георгій Жуков «за придушення угорського заколоту» отримав 4-ю зірку Героя Радянського Союзу, голова КДБ Іван Сєров в грудні 1956 — орден Кутузова 1-го ступеня.3 колишніх членів Української Повстанської Армії в еміграції було створено кілька батальйонів добровольців, які відправились до Будапешту і взяли участь у боях проти радянських окупаційних військ. Вони обороняли мости через Дунай, які об'єднують дві частини угорської столиці — Буду і Пешт. Більшість з них загинула