НАШОГО СПАСИТЕЛЯ БИЧУВАЛИ
«Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати» (Йоан 19, 1).
«Двоє катів, жорстоких і спраглих крові, з усією люттю варварів почали бити Спасителя. Лоза, якою вони бичували Його, була зроблена з білого і гнучкого дерева. Можливо, тут були і волові жили чи ремені з твердої шкіри. Наш Господь і Спаситель, Син Бога Всемогутнього, Істинний Бог і Чоловік – тремтів і згинався під ударами. Він плакав, і Його жалібний стогін, тихий і зворушливий, Його благання й молитви, зливалися зі свистом різок та мотузок. Часом Його жалібний стогін заглушувався голосним криком фарисеїв та натовпу. Чулися вигуки, що вимагали смерті: «Позбавте нас від Нього! Розіпніть, розіпніть Його!» Деякі люди з натовпу підходили до колони. Дехто підходив мовчки, дехто ображав Жертву. Траплялися й такі, в чиїх серцях було співчуття…
Декілька слуг первосвящеників наблизились до катів і передали їм гроші. Потім принесли великий келих з червоною густою рідиною, і кати, випивши цього зілля, сп’яніли, їхня жорстокість та кровожерливість зросла.
Через чверть години двоє катів припинили бичування, але їх одразу ж замінили двоє інших. Тіло Спасителя покрилось чорними та червоними плямами, текла кров, Господь стогнав і тремтів. Волання свідчило, що вони задоволені роботою катів…
Два нові кати зі свіжими різками з люттю накинулись на Спасителя, їхня жорстокість видавалась ненаситною… Це були гілки терену з колючими шпичками. Під їхніми ударами шкіра відривалась від тіла і текло дуже багато крові, потрапляючи на руки катів. Спаситель стогнав і не припиняв молитися, незважаючи на жорстокість Своїх мучителів…
Нові кати, що змінили попередніх, мали в руках батоги. Вони закінчувались ланцюгами з вістрями та залізними гачками, які під час ударів виривали кавалки шкіри і тіла… Незважаючи на звірства, жорстокість катів усе ще не була вдоволена…
І після цього накинулись на Нього з новою силою розлючених псів. Один з них ударив Спасителя в обличчя батогом. Усе тіло Спасителя було пошматоване – на Ньому не було жодного живого місця. Він дивися на Своїх мучителів очима, повними крові. Він наче звертався до їхньої жалості, проте їхня жорстокість та лють не пригасали. Скоро вже не було чути Його жалібного стогону, настільки біль та страждання ослабили Його. Жахливе видовище продовжувалось три чверті години… Спаситель упав біля стовпа на землю, всю зрошену Його кров’ю»
(бл. Катерина Еммеріх «Жива Євангелія»)
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 5