ОНУКА ВИДАТНОГО КЛАСИКА.
10 липня виповнюється 103 роки від дня народження Аріадни (Ради) Лисенко - талановитої української піаністки, педагогині, онуки Миколи Лисенка, старійшини славного роду, берегині мистецьких родинних традицій. (1921-2021).
"Нащадок видатних музикантів, все своє життя вона присвятила мистецтву. Музика була у неї в крові, сформувала її особистість, спрямовувала її життєві шляхи. Глибока інтерпретаторка та талановита піаністка, вона була першою виконавицею творів багатьох українських композиторів.", - Музей видатних діячів української культури
"Справжню українську музику треба вміти відчути. Не механічно натискати клавіші, чи, як деякі модерністи, стукати кулаком під піаніно у пошуку нового звуку. А відчути - її свободу та шум просторого степу… Цього вчив мій дід.", - Аріадна Лисенко.
Вона була завідувачкою Кабінету-музею М.Лисенка при Київській консерваторії, солісткою Київської філармонії, інтерпретаторкою творів свого видатного діда й популяризаторкою української музики.
Понад 60 років займалася викладацькою діяльністю.
Зростала вона в оточенні музики. "Я знала, що я - онука Лисенка, але ми ніколи не підкреслювали це в сім'ї, ніколи й пів слова не говорили, що ми якісь особливі.", - згадувала вона в одному з інтерв'ю.
У 1947 р. закінчила Київську консерваторію. У 1947–1950 рр. проходила стажування в москві, навчаючись в аспірантурі (клас професора Генріха Нейгауза). "У Москві був величезний конкурс на курс до Генріха Нейгауза - 30 людей на місце. Та я пройшла. За півроку він сказав: "Я не зможу вас учити, бо ми з вами однакові. Нам обом не хочеться працювати над технікою, а хочеться дихати музикою".
Після повернення до Києва Аріадна Лисенко у 1950 р. стала артисткою Київської філармонії, викладала у Київській консерваторії.
Ті, хто ї знав, говорять про неї, як про шляхетну, сильну духом людину, яка приділяла увагу збереженню родинних традицій і служінню українському музичному мистецтву.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев