Предыдущая публикация
Ті сліди, що відбились в душі.
Перед тим, як іти наслідити -
Набери собі сонця в ківші
Та й легенько босОніж пройдися
По краєчку чужого життя...
Як захочеш - назад повернися,
Якщо ні - там знайди укриття.
Лиш сліди нехай будуть прозорі,
Чисті-чисті, мов рання роса.
Ти в людині, неначе в соборі -
Придивися, яка в ній краса!
Поважай і цінуй цю "гостинність",
А незатишно - краще піди...
Ми нікому нічого не винні,
Просто в душах лишаєм сліди...
Оксана Павлик
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 1
І в кожного по різному буває,
Щоб після себе залишити слід
Той , що в душі весною розквітає.
І замків не потрібно тій душі,
Скарбів коштовних, ні чужої слави
Красу шукає навіть на межі,
співає без високої октави.
Радіє доторкнувшись до трави
І квітів ніжних аромат вдихає.
Бажання і думки її чудні.
Дрібниць щасливі митті пам‘ятає.
І спокою немає тій душі.
Завжди чогось їй знов не вистачає
І разу кожного дивується весні.
Минає час та ще життя триває.
05.06.2023
Автор : Верховчанка