Предыдущая публикация
НАТАЛІЯ КОХАЛЬ.
Коли в моєї бабусі з’являвся новий онук чи онука, вона саджала вишню. Вони росли разом з нами і дарували свої смачні солодкі плоди. Кожного року більше. Зараз саме час ласувати ними. Але… Бабусі давно немає, внуки – бо зна де, а вишні – на окупованій території. Боляче уявляти собі вцілілі під обстрілами літні вишні, абрикоси, яблуні, груші, сливи в садках знищених українських міст і сіл, які саджали дбайливі господарі. Саджали для себе, своїх дітей, своїх онуків, їхніх дітей, бо збиралися жити на своїй землі і думали про майбутнє. І оті старі дерева – це жива пам'ять про мирне життя.
Сльози навертаються, коли я дивлюсь на картину Наталі Кохаль “Вродили вишні в Україні”. Не знаю, який врожай цього року, а ось Наталя напевне знає, бо вона вдома. Викладає у творчому виші, навчає охочих створювати акварелі на студіях, приймає участь у виставках, і, звісно, малює. Більшою мірою, мирне життя. Онука, дочка, і мама художників пензлями і фарбами висловлює своє відношення до світу. Світу, в якому іде війна і родять вишні. Роботи мисткині, створені за час великої війни, вони і про красу, і про силу. Силу природи, силу життя, силу Людини. Тому “Букет Перемоги” Наталя Кохаль намалювала ще 2022 року!
Следующая публикация
Комментарии 3