Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає! Рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна
Коли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити - сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу - з новими ворогами?
Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться - "Хай поживе ще трошки" Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я - то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують,...ЕщёКоли війна вривається у двері, Не захистять слова й печатки на папері. Потрібно йти, потрібно брати зброю І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу. І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу. Знову за спинами визволителів Прийшли нові карателі та мучителі... То що ж робити - сидіти склавши руки, Спокійно дивитися на вбивства та муки? Чи, взявши благословення в рідної мами, Почати боротьбу - з новими ворогами?
Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки. І мама молиться - "Хай поживе ще трошки" Вже так давно не бачить сина свого І ще хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь! Караюсь, мучусь, але не каюсь! Якщо не я - то хто? Зайве питання... Для нас це не проста війна - це визвольні змагання. Людей женуть на схід, немов худобу, Принижують, щоб знищити людську подобу... І захиститися у цих людей нема ніяких шансів, У них одна надія - на повстанців...
Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.
Пройдуть роки, земля загоїть рани, Залишаться в живих поодинокі ветерани... А скільки тих, що не прийшли додому, Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо, Що в цій війні з чужими поки що програємо... Хай перемоги наші порівняно малі, Та головне, що наш народ лишився на своїй землі. Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я... Тіла загинуть - житиме ідея... А наші душі тут - в рідних просторах - Волинських лісах, Карпатських горах...
Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому
ШАНОВНІ УКРАЇНЦІ, РОСІЯНИ, ПРЕДСТАВНИКИ НАЦМЕНШИН І тд. ЗА ОСТАННІ ДНІ ВИ РОЗГОРНУЛИ НАЙМАСШТАБНІШІ ВОЄННІ ДІЇ В ІНТЕРНЕТІ. ЗАМІСТЬ ЗБРОЇ ДІЮТЬ ПРОКЛЬОНИ, НЕНАВИСТЬ, ЗЛОБА. ЗГАДАЙТЕ, ЩО ВИ ЛЮДИ І БУДЬ-ЯКА ВІЙНА РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ З ВАШИХ ДУШ. НАВЧІТЬСЯ СЛУХАТИ ОДНИН ОДНОГО, ДОНОСЬТЕ ВАШУ ДУМКУ БЕЗ ОБРАЗ . БІЛЬШІСТЬ З НАС ПРАГНЕ ДОБРОГО ЖИТТЯ, ТОЖ НЕ ШУКАЙТЕ ТОГО, ЩО ВАС РОЗ'ЄДНУЄ, А ЗНАЙДІТЬ ТЕ, ЩО ОБ"ЄДНУЄ -МИР В УКРАЇНІ!!!!!!!!
А мирні жителі на Даунбасі не украінці???Хотіли жити а раші,так живіть на тій територіі,а на Украіні потрібно жити і любити свою землю ,як навчили батьки
Поэтому Вы решили мирных жителей Донбасса научить правильно жить, устроив для них фашистский геноцид? Народ Донбасса хочет жить на своей родной донецкой земле. Это вы захотели в Европу. Предав при этом свой народ и самое неприятное: память своих усопших предков.
верьте уму и цивилизации,не верьте пастухам донецким и карателям и террористам донецким.Пошлите своим пидорам и фашистам,не забудте своему путлеру все они на йух
Уважаемый, похоже что из Херсона вам лучше видно, чем нам из мест событий. Ваша русофобия, пылающая ненавистью и неприязнью, навязанная лживыми укрожидовскими СМИ не позволяет вам судить и делать объективные выводы. На Донбассе живет прекрасный и смелый народ. Кстати, с принятием нового УК ДНР и ЛНР все пидоры находятся на Украине и в оккупированных районах Донбасса. Уважаемый, тебе не делает чести проявлять свое быдлячество в социальной сети. Если желаешь комментировать, то будь адекватен.
Комментарии 108
Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні
в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся
в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає!
Рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують,...ЕщёКоли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити - сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу - з новими ворогами?
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться - "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я - то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна - це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія - на повстанців...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть - житиме ідея...
А наші душі тут - в рідних просторах -
Волинських лісах, Карпатських горах...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому
ОСТАННІ ДНІ ВИ РОЗГОРНУЛИ НАЙМАСШТАБНІШІ ВОЄННІ ДІЇ В ІНТЕРНЕТІ. ЗАМІСТЬ
ЗБРОЇ ДІЮТЬ ПРОКЛЬОНИ, НЕНАВИСТЬ, ЗЛОБА. ЗГАДАЙТЕ, ЩО ВИ ЛЮДИ І
БУДЬ-ЯКА ВІЙНА РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ З ВАШИХ ДУШ. НАВЧІТЬСЯ СЛУХАТИ ОДНИН
ОДНОГО, ДОНОСЬТЕ ВАШУ ДУМКУ БЕЗ ОБРАЗ . БІЛЬШІСТЬ З НАС ПРАГНЕ ДОБРОГО
ЖИТТЯ, ТОЖ НЕ ШУКАЙТЕ ТОГО, ЩО ВАС РОЗ'ЄДНУЄ, А ЗНАЙДІТЬ ТЕ, ЩО ОБ"ЄДНУЄ
-МИР В УКРАЇНІ!!!!!!!!