Я, журналіст Руслан Коцаба, колишній в'язень сумління, чітко усвідомлюю, що у нацистській державі, в яку стрімко перетворюється до недавнього часу мирна та демократична Україна,- марно волати про правову допомогу, сподіватися про якусь журналістську солідарність чи бодай про елементарне співчуття, але Я НЕ МОЖУ МОВЧАТИ!!!!
Вчора, 28-го травня 2017 року, на мене скоїли напад нацисти. Після обіду я якраз здійснював редакційне завдання, інтерв'юючи респондентів у Маріїнському парку, де в той час на Літній Сцені відбувався Фестиваль патріотичної пісні. Нацистів-дебоширів було шестеро, вони намагалися мене побити і відібрати мою знімальну апаратуру (камерофон і мікрофон). Весь брутальний процес нападу і перешкоджання моїй журналістській діяльності хулігани теж фіксували відеокамерою свого телефону.
Я в той час записував бліц-інтерв'ю у Дмитра Чекалкіна (другий епізод, на виході з парку) та Василя Ільчишина (перший епізод, біля сцени). Вони можуть будь-коли і будь-кому підтвердити, що моєму здоров'ю чи навіть життю загрожувала реальна небезпека.
Щиро вдячний невідомому чоловікові (з чорною борідкою) та його дружині, які заступалися у мій захист та надали мені таким чином можливість непомітно сховати мікрокарту пам'яті із цим відосом, який у будь-якій цивілізованій країні слугував би неспростовним доказом злочину, який у нашому Кримінальному Кодексі позначений статтею 317 "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів". Ось детальніше про санкції цієї статті:
Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, — карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
1. У відповідності до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують законну професійну діяльність журналістів.
3. Потерпілими від даного злочину є журналісти, тобто особи, які перебувають у трудових або інших договірних відносинах із засобами масової інформації та які здійснюють збір, редагування і поширення матеріалів для певного засобу масової інформації. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. (ВВР. - 1992. - № 48. - Ст. 650) під засобами масової інформації слід розуміти періодичні друкарські видання: преса — газети, журнали, бюлетені тощо; разові видання з визначеним тиражем, а також аудіовізуальні засоби: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис тощо.
4. Об'єктивна сторона даного злочину виявляється в діях, які спрямовані на перешкоджання законній професій
ній діяльності журналістів і може мати дві форми: а) перешкоджання законній діяльності журналістів (ч. 1 ст. 171 КК), б) переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків та за критику (ч. 2 ст. 171 КК).
5. Даний перелік можливих форм перешкоджання не є вичерпним. Усі зазначені й інші дії, що перешкоджають законній професійній діяльності журналістів, містять об'єктивну сторону даного злочину лише у випадках, якщо перешкоджання здійснювалось шляхом примушування журналіста до поширення або відмови від поширення інформації.
Під перешкоджанням слід розуміти будь-які способи впливу на журналіста, наприклад, шантаж, залякування або ін., тобто створення різних перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (...