пан Остап, просить не називати його колекціонером, у його гаражі втриматися від захоплення дуже важко. До усього хочеться доторкнутися. На окремому подвірї ціла експозиція, із ретро двоколісних, і хоч якби вони були людьми, то від старості б посивіли, але у цьому випадку вони ще й дуже навіть жваві. Ретро вятки, Тули, Мінські, Яви бажання тільки одне осідлати та поїхати. Без цих дво- та чотири колісних - пан Остап не уявляє свого життя, віддає все аби ці дідусі їздили.