Предыдущая публикация
"Наше же жительство - на Небесах, откуда мы ожидаем и Спасителя, Господа нашего Иисуса Христа, Который уничижённое тело наше ПРЕОБРАЗИТ так, что оно будет сообразно славному телу Его, силой, которой Он действует и покоряет Себе всё" ( Фил.
3: 20-21)
У НЕБЕСА! Усiм нам, певно, мила ця Земля, Що зiгрiвала першi нашi кроки, Стежинами водила нас в поля Та змiнювалась в рiзнi пори року .
То наступали весни чарiвнi, То смутком днi осiннi покривались, То завiрюхами бiлiли днi, А лiто, немов пiсня, десь втiкало.
Так проминали нашi днi, роки, Куди спiшили,- ми й самi не знали; Недавно дiти, а тепер - батьки. А клопотiв все бiльше, анiж мали .
Та погляд часто лине в небеса,- Туди, де мерехтять привiтнi зорi ; Чомусь так вабить душу та краса У безконечнiм тiм небеснiм морi !
Вдивляемось -- безмежна вишина! Нiхто не досягав до ii краю ! Та нам вiдома iстина одна : ЛЮБОВ у тiм просторi проживае.
Любов ота - велична i свята ! Iз неба до глибин сердець сягае ! Без Неi на Землi цiй - пустота . Без неi i земля не розквiтае.
I хоч Любов засуджена була, Розп'ята i захована в могилу, Та ожила i в Небо пiднялась, I досi мае чудотворну силу !
ЛЮБОВ ота - наш Всемогутнiй Бог, Свою Любов у Синi нам даруе, Серед недолей та земних турбот Своiми ранами Вiн нас лiкуе.
Любов свята дае нове життя Усiм, хто свое серце вiдкривае, I вiрою у вiчне майбуття Народження вiд Бога в нас звершае.
З тих пiр земне для нас чужим стае I серцю голубiнь небесна мила, Бо вiрим ми -там, славне ,мiсто е Куди пiднiмуть нас Любовi крила !
Не буде там оцих земних тривог, Всiх вiрних наш Спаситель увiнчае. Там ми побачим святе Слово -БОГ- Святу Любов, що нам серця еднае.
Не втомлюймося ж вiрить i любить, Хоч ворог все сильнiше наступае, Душа нехай молитвами горить Любов же хай дiлами нас вкрашае.
Готуйсь Христова Церква в Небеса ! Скоро закiнчиться земна дорога. Чекае нас небачена краса, Де Вiчнiсть, Радicть, i Блаженство з Богом! ( Л.Б.) наше
04:09
Следующая публикация
Нет комментариев