Предыдущая публикация
"Змушували повзати голими": "Пташка" з Азовсталі розповіла про катування в полоні
Захисниця була в полоні 4 місяці та один день.
Оточені на "Азовсталі" бійці 16 травня 2022 року вийшли з комбінату і їх взяли в полон окупанти, серед українських військових була парамедикиня Катерина Поліщук з позивним "Пташка". Росіяни щоденно катували українських оборонців і влаштовували допити, а медикам не дозволяли надати належну допомогу пораненим, повідомляє The Philadelphia Inquirer.
"Коли ми вийшли з "Азовсталі" і нас зустріли росіяни, з виразу їхніх очей було зрозуміло, що це кінець. Я боялась не смерті, а капітуляції. Я розуміла, що не можу довіряти росіянам, а Міжнародна організація Червоного Хреста не дотримала жодних обіцянок щодо безпеки полонених", - розповіла "Пташка".
Посилаючись на слова захисниці, видання розповіло, що Катерину Поліщук привезли до колонії в Оленівці на тимчасово окупованій території Донецької області. Там її помістили у маленьку тісну камеру з цементною підлогою.
"Приміщення, де жили ми, жінки, було на першому поверсі, а всі допити проводилися на другому. Коли хлопців вели на тортури, то на першому поверсі змусили їх роздягнутися і повзати голими по підлозі коридору та по сходах. У нас була радіостанція, але вона не могла заглушити звуки побоїв, криків та стогонів, які ми чули. Нам ніколи не дозволяли спілкуватися з чоловіками. Але іноді нам вдавалося дізнатися, що з ними робили", - поділилася парамедикиня.
За її словами, росіяни вдавалися до жорстоких тортур. Вони відрізали українським полоненим шматки шкіри, забивали цвяхи, а чоловіків постійно били.
"У перший місяць до нас після тортур привезли молодого хлопця, а наступного дня його витягли мертвим, загорнутим у простирадло. Нам сказали, що він повісився. Але ми чули, як деякі офіцери кричали росіянам, які його вбили, щоб вони більше не вбивали військовополонених", - розповіла Поліщук.
У матеріалі також йдеться, що полонених часто перевозили з Оленівки до Таганрогу, де умови були ще гіршими. Там тричі на день били жінок, змушували їх роздягатися та повзати голими по коридору, а також змушували робити шпагат і сидіти так годинами.
"Коли тебе так розтягують, б’ють між ніг важким взуттям... усіх жінок били по головах і змушували виривати волосся. Вони безупинно їх принижують. Одного разу до нас привезли жінку з Таганрога, яка була на третьому місяці вагітності, але в неї вибили дитину і катували її. Я знаю багато випадків тяжких, жорстоких зґвалтувань", - сказала "Пташка". Також вона поділилася історією про те, як допитували її. Вона розповіла, коли її щось запитували, вона почала незв'язно і безперервно говорити, поки її слідчому не набридло слухати і він заявив, щоб дівчину більше до нього не приводили.
"Я сприймала себе не як в’язня, а як національний символ. Це єдине, що дозволило мені вижити. Ніби ти в пеклі і засуджена на смерть, але ти повинна залишитися живою. Через це до мене ставилися суворіше, ніж до інших ув'язнених і постійно возили на допити. Але я вирішила, якщо ти не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до ситуації. Це дорослі хлопці зі зброєю, які б’ють дівчину років 20. Я гордо підвела голову", - розповіла захисниця.
У матеріалі нагадали, що "Пташку" разом з іншими 214 українськими захисниками повернули додому 22 вересня 2022 року. Після полону вона знову пішла на фронт.
"Коли ми вийшли з "Азовсталі" і нас зустріли росіяни, з виразу їхніх очей було зрозуміло, що це кінець. Я боялась не смерті, а капітуляції. Я розуміла, що не можу довіряти росіянам, а Міжнародна організація Червоного Хреста не дотримала жодних обіцянок щодо безпеки полонених", - розповіла "Пташка".
Посилаючись на слова захисниці, видання розповіло, що Катерину Поліщук привезли до колонії в Оленівці на тимчасово окупованій території Донецької області. Там її помістили у маленьку тісну камеру з цементною підлогою.
"Приміщення, де жили ми, жінки, було на першому поверсі, а всі допити проводилися на другому. Коли хлопців вели на тортури, то на першому поверсі змусили їх роздягнутися і повзати голими по підлозі коридору та по сходах. У нас була радіостанція, але вона не могла заглушити звуки побоїв, криків та стогонів, які ми чули. Нам ніколи не дозволяли спілкуватися з чоловіками. Але іноді нам вдавалося дізнатися, що з ними робили", - поділилася парамедикиня.
За її словами, росіяни вдавалися до жорстоких тортур. Вони відрізали українським полоненим шматки шкіри, забивали цвяхи, а чоловіків постійно били.
"У перший місяць до нас після тортур привезли молодого хлопця, а наступного дня його витягли мертвим, загорнутим у простирадло. Нам сказали, що він повісився. Але ми чули, як деякі офіцери кричали росіянам, які його вбили, щоб вони більше не вбивали військовополонених", - розповіла Поліщук.
У матеріалі також йдеться, що полонених часто перевозили з Оленівки до Таганрогу, де умови були ще гіршими. Там тричі на день били жінок, змушували їх роздягатися та повзати голими по коридору, а також змушували робити шпагат і сидіти так годинами.
"Коли тебе так розтягують, б’ють між ніг важким взуттям... усіх жінок били по головах і змушували виривати волосся. Вони безупинно їх принижують. Одного разу до нас привезли жінку з Таганрога, яка була на третьому місяці вагітності, але в неї вибили дитину і катували її. Я знаю багато випадків тяжких, жорстоких зґвалтувань", - сказала "Пташка". Також вона поділилася історією про те, як допитували її. Вона розповіла, коли її щось запитували, вона почала незв'язно і безперервно говорити, поки її слідчому не набридло слухати і він заявив, щоб дівчину більше до нього не приводили.
"Я сприймала себе не як в’язня, а як національний символ. Це єдине, що дозволило мені вижити. Ніби ти в пеклі і засуджена на смерть, але ти повинна залишитися живою. Через це до мене ставилися суворіше, ніж до інших ув'язнених і постійно возили на допити. Але я вирішила, якщо ти не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до ситуації. Це дорослі хлопці зі зброєю, які б’ють дівчину років 20. Я гордо підвела голову", - розповіла захисниця.
У матеріалі нагадали, що "Пташку" разом з іншими 214 українськими захисниками повернули додому 22 вересня 2022 року. Після полону вона знову пішла на фронт.
Следующая публикация
Комментарии 2