Предыдущая публикация
В Україні 29 січня – День пам’яті героїв Крут.
Саме в цей день у 1918 році в 130 км на північний схід від Києва відбувся бій чотирьохтисячної більшовицької армії Михайла Муравйова проти загону із київських студентів і бійців вільного козацтва, який налічував близько 400 воїнів.
Бій тривав п’ять годин. Українці відбили кілька атак більшовиків. Однак на допомогу почали прибувати інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку чернігівської колії підійшов радянський бронепоїзд, який почав обстріл оборонців із тилу.
Коли бій почав стихати, українське командування отримало телеграму з Ніжина, в якій говорилося, що розташований там курінь ім. Тараса Шевченка заявив про підтримку радянської влади. Після цього студентам наказали поступово відходити до поїзда, який стояв на іншій стороні станції “Крути” у напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Однак з’ясувалося, що в метушні в полон було захоплено близько 30 юнаків.
Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. Повідомляється, що з полонених студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7 класу Григорій Пипський перед розстрілом почав співати “Ще не вмерла Україна”, і решта студентів підтримали спів.
Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати померлих. Пізніше тіла було урочисто перепоховано на Аскольдовій могилі в Києві.
Ціною своїх життів студенти і юнкери затримали наступ противника на 4 дні. Це дало можливість придушити в Києві повстання більшовиків, не дати противнику з ходу захопити українську столицю, а також вчасно підписати мирний договір з Німеччиною та її союзниками (Брест-Литовський договір), який призупинив захоплення України більшовиками. Цей бій через століття порівнюють з сучасними епізодами бойових дій на Донбасі, а саме з обороною донецького аеропорту.
Следующая публикация
Нет комментариев