Справжній український медівник

Без медівника (пірника) не обходилося жодне Різдво. Ви могли не спекти тістечка «ніц» (безе), або перекладанець з трьох різних пляцків з трьома різними кремами, але медівник, сухарі (тістечка присипані цукром), пампухи з ружею, хрусти (веруни), андрути (вафляні коржі, перемащені вареним згущеним молоком і перетертим в макітрі з маслом) й завиванці з маком мусіли бути на кльоші, хай там що – хоч грім з неба!
По секрету мушу вам повідомити, що у порядної газдині медівник мусив бути досить високим, пористим, пахнючим, не сухим і в міру «мокрим», не чорним, як земля (тому мама не давала до тіста какао), але й не дуже світлим, з горіхами, і, якщо були в хаті – з род