Предыдущая публикация
Так хочеться кричати на весь світ,
Та світу байдуже - осліп й давно не чує...
У нас дітей вбивають. Гине цвіт...
...Нажаль, стурбованість нікого не рятує...
Летять ракети...падають в містах,
Руйнують все: життя...будинки...долі...
По хворих дітях б’ють... і по жінках,
Й безжально прагнуть нашої неволі...
Це не війна. Здається, не війна,
А геноцид квітучого народу,
Який виборює собі своє життя
І платить найціннішим за свободу...
І в цьому, світе, лиш твоя вина,
Адже байдужість гірша за насилля...
І та стурбованість - такі пусті слова...
...Як і твоє придумане безсилля ...
Катерина Рабчун- Мосійчук
Следующая публикация
Комментарии 6