Предыдущая публикация
А можна? Обійму тебе разочок.
Рідний, ходім скоріше в дім,
Не багато живу, а у тім...
Сідай за стіл, відпочивай,
А я заварю трав'яний чай.
Пригощу борщем і пирогами,
Не знаю чи такі у твої мами.
Є ще варення із вишень,
Я зараз, хутко, зачекай лишень.
Тримай рушник, зіллю на руки,
За що нам, Господи, ці муки?
Цю рану я перев'яжу,
Лляною тканиною...зараз, біжу.
Їж-їж, ти мабуть зголоднів,
Хтозна в дорозі скільки днів.
Ти зачекай сходжу в садок,
Зберу для тебе яблук і грушок.
Можливо щось потрібно, ти скажи
Так, ось торбиночка, держи!
Покотилось дрібні сльози у солдата,
Згадалась мати і рідна хата.
Обійняв стареньку ніби свою неньку,
Заради таких людей б'ється серденько!
26.03.2023
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев