Тихий шепіт мого дитинства...Савинці ...Ви живете в моїх спогадах як спалах яскравої зірки,що своїм сяйвом освітлює все моє життя.Десь там серед високих ясенів заховалось моє безтурботне дитинство,загубилось серед крислатих сосен Янкового Яру,побігло полями щедро засіяних колосистих хлібів,скупалося в благенькому струмочку Студениці.Десь там серед краси безкрайніх полів ховається моє дитинство,видзвонює вранішніми росами розквітлого жита,хизується синіми волошками і заквітчане маками тікає у тишу прадавнього лісу.щоб поласувати стиглими ягодами запашних суниць.Де ти,моє далеке савинецьке дитинство?Поверни мене хоч на мить в ту чарівну мить казки,Здається мені що та казка можлива лише там,в дорогих моєму серцю Савинцях.Для мене не стало ніщо і ніде таке рідне і дороге,як студенна вода савинецьких криниць,стрункі верби довкруг копанки і та вузенька стежичка через Корчунок що вела мене до маленької глиняної з солом"яною стріхою хатинки.Там по справжньому я була щасливою...
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 3