Предыдущая публикация
Віктор Грицюк
Якшо ваш знайомий (в душі зелений, як барвінок на могилках) яро б'є себе копитом в груди і божиться на хресті, шо хрестик поставив таки за Пороха - загляньте йому до рота.
Якшо кутніх зубів нема - точно пиздить.
Зупинишся, бува, з таким побалакать - душа оддихає!.
І соглашається, і піддакує,і гривою кива...
Одно тітько не так: зуби видають.
Скрегоче, бідака - аж емаль кришиться.
Зверху - ліпіцкі канхвєти в деснах залипли, знизу вопше біда: у 80 раз менший, ніж у Пороха (то я про капітал).
І мучицця чолов'яга, і страждає, і трима то в собі з останніх сил, як пук в в ліфті.
І видно шо силиться, душить.
Ан нєт!
Тільки но дасть слабину, побуде самим собою - а воно вже й вилізло.
А воно вже й воня.
Їй бо - як мавпа в автобусі.
І до умних хоцця.
І до красівих...😢
Следующая публикация
Нет комментариев