Предыдущая публикация
Це вже було.
Наприклад в Алеппо, де літаки із червоними зірками на крилах наносили ракетно-бомбові удари по лікарнях. Їх не зупиняло ніщо, не величезний червоний хрест на даху, не власне розуміння, що це лікарня. Звичайна лікарня. Нічого не змінилось. Окрім того, що на календарі інша дата та інша країна. Зірочки ті ж самі. І літаки також. А за штурвалами ті ж самі люди, які називають себе нашими братами. Вони майже щодня наносять ракетні удари. По українських приватних будівлях, торгівельних центрах, по дитячих лікарнях. Вони не зупиняться, доки їх не зупинять. Навіть якщо на те довбане ООН немає ніякої надії, треба ініціювати термінове скликання ще одного засідання і… нічого не говорити. Жодного слова! Просто роздати усім присутнім фотографії вбитих українських дітей. І обов’язково фотографії з лікарні «Охматдит», куди сьогодні росія спрямувала ракету. І перед очима вибл@дка Небензі поставити величезний плакат із всього одним фото.
Дипломати в усіх країнах мусять закликати до того, аби слово «русский» стало синонімом слова «терорист». В кожному готелі, на кожному вокзалі мусять висіти фотографії з України із обличчями дітей, яких вб@ла росія.
А українці, ті кому небайдужа ця країна, мусять робити одне! Якомога більше вб…ти, або наполегливо допомогати вб…ти тих, хто прийшов вб…ти нас! Щоденно та щосекундно!
«Якщо хтось прийшов тебе вб…ти, повстань та вб…й першим». (с)
Фото Yan Dobronosov
Следующая публикация
Нет комментариев