Предыдущая публикация
Люди , як листя...
опали й немає...
Вітер повіє...та пам'ять гортає.
Чути лиш шурхіт життя, що минуло,
Листя "пожухло", немов і не було.
Змоче дощем наче слізьми рясними,
Хтось ще заплаче від туги за ними.
Котиться, котиться" листя-життя..."
Тільки лишилася купка "сміття."
Криницька Алла.10.11.21.
Следующая публикация
Комментарии 15