Предыдущая публикация
Він ту цигарку так і не скурив.
Востаннє затягнувсь на повні груди.
– Умерти час? Я б трішки ще пожив…
І стрілись очі з поглядом паскуди.
Здригнулась тиша зболена, німа,
як смерть рукою провела по спині.
До неба душу кликала сурма.
І він промовив: – Слава Україні!
Господь заплакав проливним дощем.
І без ключів у рай відкрилась брама.
Архангел Михаїл зустрів з мечем:
– Приєднуйся. – сказав. – Героям Слава!..
Покинутий недопалок дотлів.
Лежало грішне тіло розпростерте.
І тільки кат, ще більше скаженів,
бо він не знав, що можна так померти!..
03.2023
Галина Кухаришин
Следующая публикация
Нет комментариев