вивертає з глибин приховане зле нутрò.
Сіє болем по полі голому. Зерен тьма...
І вистуджує серце мороком, як зима.
Ця війна ходить в сукні чорненькій, без прикрас.
Шиє ниткою, все червоною. Плине час...
Те шитво -- з крові місиво. Боже, збав...
І любов з душ хтось витрусив, а чи вкрав...
Відправляє до неба янголів. Без ліміту.
І сміється, зубами шкіриться на пів світу.
Сиві пасма в косý почІпляла. Очі -- скло.
Править краєм мара обридлая, вічне зло.
У букетах -- хрести та палиці, камуфляж...
І руїни... Міста без імені. Злий пейзаж.
Ця війна...
У потилицю важко дихає. Не минеш.
І на п'яти ступає пòночі. Не заснеш...
Гасить вогник, в серцях задмухує все святе.
І хто знає чи дрібка радощів в нас живе?
Чи закличем веснý квітучую в рідний край?
Чи померзнем у злому лютому. Не чіпай...
Не тривож дàрма доленьки. Вір і жий.
І по чорному білим хрестиком щастя ший.
Ця війна...
04.11.2023
Людмила Галінська
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев