ПРОДОВЖЕНІЄ «ПОДКАРПАТСЬКЕ СОЛОТВИНО КОЛИСЬ НАЗЫВАЛИ СЕМЫМ ЧУДОМ СВІТА»
В кунци IX сторучча Верхньотисянські просторы заняли мадяре, котрі продвигалися ид своюй нынішнюй отцюзнині. Древньый історик Анонімус писав, що у времена обретєнія мадярами жаданої земли, у Трансільванії добывали суль і солепродукты, ( до солепродуктов удносилася ропа из якої пак варили суль, у оты часы у нашум карпаторусинськум крайи ропа была на поверхни, тойисть добыча її не составляла ниякого труда, по сравнєнію из добычов камняної соли из копанок. Добыча соли серед усіх видов горных робут являєся найболеє прекраснов.
У солянум пласті прорывают величезні камеры, которі ведут камай дулу, образуя пустоты у формі звона, що звут ся калапами-провалами. Из часу монґолотатарского нашествія на Польщу, соляні шахты в районі Величкы были розрушені.
Сяк гій бы свідчит історія, лишинь май погодя у часы правлєнія Болеслава Смиренного його жона, дочка короля Бийлы IV, Кунігунда привезла сольокопу из Марамороша, и они возстановили практичеськы забыту отрасль – так звані соляні шахты Величко.
Сись історичеськый факт ище і ище раз подтверждає доста раньню фунґованость і ипну налаженость мараморошськых рудников і професіоналізм іх робутникув. У 1329 годі король Роберт даровав чотырьом селам і одному варошови наіменованія «вароша короны» - Хоссумезе (Кампулунґ ла Тиса), Вышково, Тячово, Сіґетови і Хустови, даровав ім соответствующі превелиґії і волности.
Сисе быв першый королевськый указ о дарованії, у котрум оговарьовалися іменно оты привелиґії, які обычно давалися варышам – центрам сольо-добычи. На протяженії сторуч Тячово, Вышково, Хуст, Кампулунґ ла Тиса, Сіґет і Солотвино были центрами сольо-добычи, і так як сись мінерал быв великым сокровищом, великым скарбом, історія нашого карпаторусинського края доста бурно складовалася іменно из за сього.
По прошествії нісколькых сторуч мінялися разні правителі, приходя до власти, тко законным, а тко и не законными путями.
Выдана Міхайом Яношом у 1900 годі робота пуд названієм «Мараморошські дипломы ХIV і ХV віков» класифіціровав і ізучив найдені, і обнаружені до часу документальні свідительства. Были приведені точні копії, 75 ґрамот на латыни времені короля Матяша, звязані іменно из нашым карпаторусинськым реґіоном.
Не може не вызвати інтерес выдане 1 мая 1459 года у вароши Буда розпоряженіє «Розпоряженіє короля Корвіфна Матяша относительно обхода ґатара (границі) вароша Сіґет».
И такых упоминаній у ізученых дипломах приведено предостаточно.
Парує ся добавити, ище і ото, що феішпаном (ispán, букв. - управляющый; лат. comes castri, comes provincialis) области Мараморош быв Киніжи Пал, про що і свідітельствує выданый корольом Матяшьом указ: «Брашов, 31 децембра 1467 года, король Корвін Матяш дає указаніє феішпану Киніжи Палу взяти пуд своє покровительство Долґоі Амбруша, і защитити го од незаконных посягательств на його законні права, на зимлі і помістя.»
Сим самым можеме предположити, що Киніжи Пал быв феішпаном тойисть фактично управляющым Марамороша, якый фурт посіщав соляні рудникы Солотвина. «Привелиґії „Вольности” короля Матяша од 1458 года согласно котрым суль освобождаєся од десятины при свободнуй її продажі ище раз пудтверждає особі права і вольности діля центрув добычи соли - для жителю Тячова, Вышкова, Хуста, Кампулунґ ла Тиса і Солотвино.
Обезпечуючи торговлю сольов без пошлины, що і было ізложено у 17-ти пунктах привелиґій. Сольокопы жили доста у прийнятных условіях – платню (зароботок) ім обеспечовав якраз сись даный указ.
Про добычу соли у Марамороши і заробуток солекопу упоминаєся ище і у документі датірованум 1489 годом що быв ізданый Ладіславом ІІ. « II. Ulászlo» Сольокоп мав получити 5 дінару за кажьді вырублині 28 куску соли, на гуд полагалося по 100 куску соли.
Кроме сього, на усі чотыри престольных праздника Руздво, Паску, Пятидесятницю і Динь усіх сятых ім раздавали отдільні вознаґраждєнія. И ище на кажьдьоє сято по ґелетці вина, одного вола і по сто буханок хліба.
Иппиниць і у тых далекых часах была велика несправедливость, ішпан казначейства, офіціры казначейства не все ісполняли дані обізательства перед копачами, у резултаті чого ище задовго до технічеської револуції, а конкретно у 1492 годі у Марамороши робутникы шахт сотворили бунт, і на протяженії усього літа не ішли у шахты, не вегли ниякою роботы, яка могла бы принести прибыль королю.
За исі волнітельні событія писав Мараморошськый феішпан Горват Янош свому владыці 9 августа.
Мир, супукуй і порядок были установлені лишинь 29 августа 1492 года.
Феішпан выйшов на шор из сольокопами як из равными, у резултаті заключив договор і мир.
У 1498 годі благодаря своюй борьбі сольокопы Марамороша добилися того, що король пудняв ім платню у два из половинов раз, такым образом на нікотороє времня была устранена неопредільонность относительно платы (заробутка) добытчикам соли.
И ище удалося добитися того, обы у маґістратах варошу – соляных центру, были введені присяжні из представникув простых рабочых, тых тко занимався непосредственнов добычов соли.
Діля рішенія внутриобщинных проблем, так звана ґільдія копачу нанимала свого судю.
Як видеме, дєйствія солекопу, направлені на улутшеніє і повышеніє платы за іх нелегкый труд, носили постоянно натягнутый характер.
У 1551 годі іменно наші Мараморошські добывателі соли, назат дали за себе знати, прекратив работу на шахтах. Из-за постоянных нарушеній достигнутых раньше договорьонностю, положеніє солекопув, практичеськы не ишло на улутшеніє.
Им пришлося май назад бунтовати – они як бы знали, що комендант Хустского замка из свойыми солдатами быстро задушат возстаня. Кроме того, они мали наглядный пример подавлєнія бунта у 1525 годі вооружонного возстаня копачу у соляных шахтах Бистерце і доля Дожі (Dózsa).
За ото они рішили протистояти по-иньшакому.
Зобрали свої пожиткы, і умісті из сімнями тайком лишали насижені обжиті міста. Успіх такого рода бунта быв зафіксірованый у талмутах (документах) од 24 сектембра 1551 года у вароши Тячово, на засіданії маґістратов пяти варошов, де судді і повірені из Хуста, Вишкова, Тячова, Хоссумезе і Сіґета повбіцяли не приміняти нияких реприсій по отношенію ид сольокопам, бурше того, было дано обіщаніє сходу выплатити законну платню, яка была зароблена і не выплачена ранеє.
Наша історія, яка она є!
Кому інтесно продовженіє буде у подалшому. Красно дякую,
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев