громади єднати не варто»
У ЛК №47 (419) від 24
листопада в статті «Центром громади хоче стати місто місто без автостанції»
розповідалося про одностайне рішення заводських депутатів ініціювати об’єднання
громад Пісківської, Гирявоїсківецької та Токарівської сільських рад із центром
у місті Заводському. В наступному ЛК №48 (420) у статі «Сільські голови бажання
Заводської міськради єднатись не підтримали» мова ішла про те, що 23 листопада
у Заводському відбулося засідання Клубу громадського діалогу на тему «Чого
чекати від обєднання громад». До участі в його роботі, окрім керівників району,
міських голів (у тому числі й пирятинського), експертів із Польщі, міських
депутатів та представників громади були залученні й сільські голови
вищеназваних громад. Два із них – Юрій Краснолуцький та Микола Безпалько – на
конкретну пропозицію відповіли відмовою, посилаючись на об’єктивні чинники та
волю своїх громад. Григорій Пройдак у силу обставин, які склались, вимушений
був залишити залу засідання що до виступів сільських голів. Судячи з усього,
його позиція близька з двома іншими сільськими головами. Але не будемо забігати
наперед – найближчим часом Григорій Петрович планує дати інтерв’ю кореспонденту
ЛК.
А сьогодні – продовження теми об’єднання територіальних громад, своє
бачення і ставлення керівник СВК «Токарі», депутат обласної ради, голова
профільної бюджетної комісії Микола Бондар. Микола Митрофанович – житель села
Токарів. Але і для Заводської громади – людина далеко не чужа. А можливо навіть
ближча від багатьох тих, хто б’є себе в груди і називається містечковим
патріотом. Хто, як не він, на відміну від багатьох «своїх», став горою і
відстояв колишнє приміщення стаціонару Червонозаводської міської лікарні? Звичайно,
він був не сам, але спочатку його підтримали лише кілька депутатів, коли він
ідею тогочасної влади перевести дитячу музичну школу в приміщення стаціонару на
сесії райради назвав абсурдом, якого ні в якому разі не можна допустить. А ще
(кому дуже цікаво) нехай поговорить із директором Заводської ДМШ і
поцікавиться, скільки і як після того допомагав Микола Бондар відремонтувати, а
практично реанімувати справжнє приміщення музичної школи.
– Миколо Митрофановичу, без
сумніву, в Полтавській області, та мабуть і по всій Україні, стартувала друга
хвиля об’єднання територіальних громад. Перша у 2015 році, зокрема, для нашого
району, дала нульовий результат. Сьогодні, судячи з усього, цей процес буде
всіляко активізовуватись. У цьому контексті на адресу деяких керівників
сільськогосподарських підприємств чомусь ліпляться сумнівні синоніми, як-то
«калитки», «старші брати», яким не варто заглядати в рота сільським головам.
Тобто, пояснюється, хто в домі господар. Яка Ваша думка про це?
– Не знаю,
хто до кого повинен ходити і що узгоджувати. Але коли налагоджена співпраця
керівника господарства з сільським чи міським головою, то тільки тоді буде
якийсь толок. А ще хочеться нагадати, що саме за рахунок «податків» старшого
брата, тобто сільськогосподарського виробника, живе та чи інша сільська рада. Саме
той «старший брат» сплачує левову частину податків, у тому числі й за оренду
землі. В тому, що Заводська міська рада називає нас «калитками», я також нічого
поганого тне вбачаю. Адже «калитки» – це люди, що працювали і працюють на землі
й дають роботу іншим людям. Саме завдяки їм та с/господарствам, які ще де-не-де
лишилися в селах, ті населені пункти живуть і розвиваються. Згоден, що сьогодні
апробується друга хвиля об’єднання по Полтавській області. Ведуться розмови про
те, що тоді буде створений справжній рай.
– А Ви що – не вірите в це?
–
Справа не в тому, вірю я, чи не вірю. Можливо, так колись і буде. Але це може
статись тільки за однієї важливої умови: якщо громади дійсно отримають
необхідні для цього повноваження, яких на сьогодні, нажаль, немає.
– Добре. Давайте зупинимося конкретніше
на тих повноваженнях, яких не вистачає для ефективного втілення в життя процесу
об’єднання територіальних громад із їх успішним подальшим функціонуванням.
–
Найперше – конче необхідно прийняти у Верховній Раді законопроект 4355, але
він, нажаль, розглянутий тільки в першому читанні 19 березня ц. р. Саме його
норми дозволили б територіальним громадам отримати у власність землі за межами
населених пунктів. Таким чином повноваження Держгеокадастру могли б перебрати
на себе сільські та міські ради. Без цього закону об’єднання громад не має під
собою ніякого підґрунтя. Не прийнятий, а тільки розглянутий у першому читанні й
закон про рентні платежі. Ні для кого не секрет, що Україна отримала 4
міжнародні грошові транші на підтримку ОТГ. Роздаються вони громадам, які
об’єдналися. Ось звідкіля сьогодні насправді беруться їхні статки і
збільшуються бюджети. Але ж транші рано чи пізно вичерпаються – і що тоді?
Взагалі
об’єднання територіальних громад нагадує мені колишнє об’єднання, тобто
укрупнення колгоспів при СРСР, або створення агрохолдингів сьогодні. Ці
холдинги зібрали навколо себе землі 5, 10, а то й більше господарств. По суті,
це створення об’єднаних громад у сільськогосподарському виробництві.
А
тепер – про результати. Коли укрупнювали колгоспи, зникли малі села, не кажучи
про хутори. А крім того, дозвольте спитати, де ділася інфраструктура у багатьох
населених пунктах, які віддали свої землі холдингам? Мені за 16 років роботи
держава жодного разу не відшкодувала затрати, понесені на посів, на закладення
майбутнього урожаю. А холдингам до цього року відшкодовувалося усе. У цьому
році урвалось і їм. Тож як результат проблеми із незібраною кукурудзою та
іншими культурами. Тобто їхні результати залежать не від ефективної роботи, а
від прихильності того чи іншого керівництва держави.
– Миколо Митрофановичу, а що Ви думаєте
і як оцінюєте варіант об’єднання, запропонований міським головою Віталієм
Сидоренком?
– Сьогодні
я розумію, чому він ще 2 роки тому не говорив і не згадував про це об’єднання.
Причина, на мою думку, та, що у компанії «Райз», яка є головним
бюджетоутворюючим підприємством для міста, не все добре із коштами. І у Віталія
Володимировича їх також, мабуть, стало не вистачати на розвиток міста. Тому і
з’явилась ідея об’єднатись із самодостатніми сільськими радами. А ще Віталій
Володимирович прикинув, що коли прийметься законопроект 4355, то зовсім буде
непогано зібрати під свою руку всі землі. При цьому рівнозначно без варіантів
головою об’єднаної громади він бачить себе. Розрахунок простий: у Заводському –
орієнтовно більше 8 тис. жителів, у Гирявих Їсківцях – 2, у Токарях – 1,5, у
Пісках – 2,2. А будь-який населений пункт буде голосувати, звичайно, за свого
представника у переважній більшості.
Разом
із тим Токарівська сільська рада без усякого перебільшення сьогодні може
слугувати будь кому прикладом, як треба працювати. Тож скажіть, навіщо із
кимось об’єднуватись, якщо заплановане об’єднаннями громадами (наприклад,
перекрити дах клубу, ФАПу, школи, замінити вікна чи двері, відремонтувати якусь
ділянку дороги) у нас уже давно зроблено? А Заводське, яке хоче стати центром
ОТГ, нехай спочатку добудує школу, щоб його діти не навчались у пристосованих
приміщеннях (І відновить роботу міської автостанції. – Авт.). До речі, якщо існували такі амбіції, чому міський голова не став
горою за те, щоб залишити повноцінну міську лікарню? Адже місто мало право
взяти її на свій баланс і зберегти. Виходячи з усього цього, Токарівська
сільська рада має інфраструктуру не гіршу, ніж у Заводському. Є ФАП, працюють
дитсадок, школа, Будинок культури, є власна футбольна команда, відремонтовані
дороги на території сільської ради.
Розмовляв Олег ЛІСНЯК
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев