Предыдущая публикация
МИ НАМАГАЄМОСЬ ЖИТИ.
Комусь готувати.
Про щось говорити.
Слухати радіо.
Ніжно кохати.
Хай поганенько, але засинати.
Курити.
Хворіти.
І мити підлогу.
Любити.
Сварити. Йти на допомогу.
А потім – новини.
Чи вибух в повітрі.
Тривога.
Тривога.
І вимкнене світло.
І знову.
Ракети онлайн по країні.
Розтрощені стіни.
І вбитий будинок.
А потім.
Ненависть.
Кипить і клокоче.
На відео бачиш розгублені очі.
Читаєш.
Лютуєш.
І плачеш без спину.
За кожну в руїнах вцілілу людину.
За тих, хто на небо піднявся відразу.
За вікна, де квіти стояли у вазах.
За цю божевільну війну.
Без упину.
За кожну воєнного часу дитину.
Ти плачеш.
Але намагаєшся жити.
І ставити в вазу улюблені квіти.
Катерина Флекман
Художниця - Наталія Куруч
Следующая публикация
Комментарии 2