Моє дитинство - світлий промінь
Сонечка ясний промінчик вдоволено
Весело зблиснув на землю теплом,
Клонів прокинувся. День новостворено.
Він наповняється миром,
добром.
Ледь відпочили натруджені руки,
Знов до роботи. Напружений
час.
Літнього дня мелодійнії звуки
Зачарували навколо, як вальс.
Світ закружляв в нескінченому
ритмі,
Заполонив все буденністю
справ.
Спогад дитинства в незгасному
світлі
Переді мною яскраво постав.
Сад яблуневий - гармидер
бджолиний,
Спів солов’їний до неба зліта,
Хурделиця чмиха - це пух
тополиний,
Природа на́вколо творить дива.
Льон синьоокий до гаю збігає,
Хустку веселки картопля
вдягла,
Вусатий ячмінь вітерець
звеселяє,
Пшениця густа до села
підступа.
Гаряча пора, бо час косовиці.
Вирує село, наступа сіножать.
Полудник в корзину, води із
криниці -
Й до лісу, у поле сільчани
біжать.
У лісі достиглі чекають
сунички,
В дворі передзвоном співа
молоток,
Снують симпатичні вертляві
синички,
До хати сніданок зове діточок.
Луг косарів після Трійці
чекає,
Де хвилі дніпровські цілують
пісок,
Пісня гребців скоро там
залунає
І полетить до безмежних висот.
Берег Дніпра. Духмяні копиці,
Води Славути у далеч пливуть,
Гомін степів, дзвін козацької
криці,
Чайки, литаври в історію
звуть.
Шляхом чумацьким, щоб не
блукати,
Степом безкрайнім, щоб не
зійти,
Не на чужині щоб щастя
шукати,
На рідній землі щоб його
віднайти.
Де сонячний зайчик чіплявся
за чуба,
Де смикав сусідку за кіски
потай,
Де мишка сховала першого
зуба,
Де мама бажала: «Щасливим
зростай!»
Де вечір чарівний клубочився
хмарами,
Де блискітку слала таємна
зоря,
Де ніч наповнялася світлими
чарами,
Де ти шепотів наймиліше ім’я.
Ти вже висоту підкорив
недосяжного,
Дорогою гідною йдеш до мети.
Промінчик же ясний дитинства
прекрасного
Зіркою буде світити завжди.
ЛІЛІЯ ПРИХОДЬКО
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 1