Կանգնած եմ ահա,
Շիրմաքարիտ մոտ,
Մտքերով հեռու,
Մտքերով ցավոտ։
Ետ եմ տալիս դառնոտ,
Տարիների ,վարագույրը ստվար,
Մահիճիտ մոտ կանգնած,
Մռայլ վշտահար։
Անշարժ է դեմքտ,
Ձախ աչքտ թացոտ,
Հայացքտ անշարժ,
Աչքերումտ կարոտ։
Դանդաղ հեռանում ես,
Դեռ ես չգիտեմ,
Ընդհամենը մատղաշ,
Մոլոր պատանի եմ ։
Զրկել է քեզ ցավը,
Խոսելուց,շարժումից,
Չարը զրկում է ,
Քեզ ապրելուց,կյանքից։
Թողնում ես անտեր,
Վեց որբեր սիրուն,
Ում ես թողնելու,
Գրկանոց որդուտ։
Հեռացար այդպես,
Չբացվեց լեզուտ,
Այդ ինչ անեծք էր,
Ով Աստված անգութ։
Քառասուն տարիտ
Դեռ չէր բոլորել,
Մայր իմ, այդ ով էր
Չար անեծք տվել։
Վեց որբեր,
Վեցն էլ մատղաշ
Հայրս էլ ,շատ խեղճ,
Իր կյանքով չարքաշ։
Հիմա կանգնած եմ,
Շիրմաքարիտ մոտ,
Հոգիս խռոված է,
Մտքերս մռայլոտ։
Կողքիտ եղբայրս է,
Այն վեցերորդը,
Որ տարար քեզ մոտ։
Այդ օրը լալիս էր,
Մռայլ սեպտեմբերը։
Մայր գիտես,ես արդեն
Մեծ եմ քեզանից,
Դու երեսուն գարուն
Փոքր ես ինձանից ։
Մայր իմ սիրելիս,
Քեզ չեմ մոռանում,
Թեև ապրում եմ,
Հեռու երկրում։
Մտովի նույնիսկ,
Այցի եմ գալիս,
Թարմ ծաղիկներով
Արցունքն աչքերիս։
Ու երբ պահը գա,
Ես գիրկտ կգամ,
Իմ կարոտ հոգով,
Հոգուտ միանամ։
16.09.2014.թ.Դալարիկ-Կամիշին։
8.08.2024թ.։ Մ.Մանուկյան։
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 40
Տխուր մանկություն եք ունեցել հարգելի Մանուկյան , անցյաներիդ հոգուն խաղաղություն , թող հանգիստ ննջեն,իսկ ձեզ էլ համբերություն
Խաղաղություն Մեր բոլոր հեռացած ծնողների և հարազատների հոգիներին։
։
Հիշում եմ ականջս ցավում էր նա մորրս խորհուրդ էր տալիս,ոնց մեղմել ցավը։
Հետո նրանք միշտ հացը միասին էին թխում։
Մենք ապրում էինք մի ընտանիքի պես։
Երեխաներով միասին միշտ խաղում էինք։
Հորտ եմ հիշում։
Գնում էինք խանութ նա մեզ շաքար,կամ կոնֆետ էր տալիս։
Հիշում եմ,մեր մանկության լավ պահերը։
Նույնիսկ ես ու դու միասին գնացինք առաջի օրը դպրոց մեր մայրիկների հետ։
Հիշում եմ,հիշում եմ։
Առողջություն քեզ,քո հարազատներին։