Десь при болоті, в рівчаку,
В кутку, в старому курнику,
Було щось зовсім не в порядку:
Вродилось дивне там курчатко.
Чи курка гріх таємний мала,
Чи десь тихенько підгуляла.
Чи може, генетичний збій,
Чи вірус зачепив страшний.
Хто зна', яка була причина,
Та народилась там пташина.
Така страшна була і дивна,
Не схожа на татуся півня.
- Чому?- мене спитали ви.
Дві мала курка голови.
Росла швиденько вшир і вдовж,
Кричала, як верховний вождь.
Гребла під себе те, що бачить.
Була лиш в цьому не ледача.
От раптом розпустила пір'я,
І до сусідів на подвір'я
Із криком, цілячись крилом
Вона поперла напролом.
Гребла все люто, мов сказилась,
Ні перед чим не зупинилась.
Згрібала вкупу люд і хати,
Кричала:
- Буду панувати.
Бо я ж не курка, я орел!
Цар всіх курятників тепер.
Несла вона біду повсюди.
Кляли ту курку бідні люди
І скрізь, де курка погуляла,
Руїни й сльози залишала.
Лиш на одній святій землі,
Де люди горді, як орли,
Під своїм стягом згуртувались
І проти курки всі піднялись.
Взяли тризуби в руки гострі
І курці поламали кості.
Таких курей в клітках тримати.
І їх не треба годувати,
Не випускати на свободу.
Щоб не було у них приплоду,
Щоб щезли із землі святої
Скаженні курки- злі іzгої.
© ЛідіяМищенко
#ЛідіяМищенко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев