Все частіше я чую від бійців: "Я заїб@вся. коли це закінчиться?"
Це прям червона лінія на перекурах.
Скажу чесно - всі "на прєдєлє", всі виснажені. І морально і фізично.
Ентузіазм перших місяців війни вивітрився, накрила реальність, битовуха, щоденність.
Щоденність в кожного вона своя: в когось "пусті" наряди в тилу, а в когось - регулярні завантаження тіл побратимів в санітарку. Кожен займається своєю роботою. Щодня. Як "день сурка", бо служба в армії - то не самий цікавий квест, то - сіра щоденність.
А тут ще в інтернеті: бруківка, суди, стадіони, Ібіца, хасіди з Умані, усік, обшуки в ЦВК... гєополітика, пальоні Лєопарди, Маск, возня в конгресі сша, конфлікт з Польщєю.....
Коротше - голова, яка і без того єлє тримається, йде по пиз@і....Закипає.
І от тут, серед ідейних і вмотивованих ентузіастів-довбой@бів на нулях виникає питання - а наху@ це все?
За що я тут пизд@чу? За кого?
За сімʼю? Так вона за кордоном, чи в безбеці і на "низькому старті" - виїдуть в будь-який момент.
За домівку? Та нема її вже. Чи поху@ на на неї, як мені в армії, так і сімʼї за кордоном. В армії зрозумів, що житло - то не проблема. Головне - спальнік не проїб@ть.
За державу?
О, тут поподробніше. Зараз "обличчя" , беніфіцеари держави, власників контрольного пакету ЗАО "Україна" - дуже поважні особи. У яких діти не на нулях. І навіть не в армії. І навіть не в Україні. Що таке "Україна" взагалі? Це хто чи що? Територія? Люди? Влада? Ідея? Мова? Ідентичність?
Чому треба отримать відповідь на це питання?
Та тому що ті хлопці, які після шквальної єбл@ артою вийшли, витягнули своїх 300-х і запакували 200-х питають. У них виникло питання. І якщо відповідь на нього ви не знайдете - вони розвернуться і підуть. Вони не залізні.
Чому підкачані мальчікі-"волонтери" возять вермишель по Херсону і стають зірками інтернету, а про Мішу-гранатометника, який вчора вʼїбав вороже БМП під Урожайним навіть стрічки не напишуть. Посмертно. Він вʼїбав. І вʼїбали його.
За що чи за кого він це зробив?
Бо його напарнику Колі зовсім розхотілось повторювать це "упражнєніє". Хтось засудить його? Коля півтора року в окопах. Він просто хоче зрозуміти - навіщо? За кого?
Він чекає відповідь.
Вчора гаряче схлиснулись зі своєю дружиною - за що воюємо?
Вона каже: та за нас з тобою!
Кажу: так я і в Австралії з тобою норм буду жити.
- За сімʼю!
- вона вже вся виїхала. Решта - виїде за добу.
- За країну!
- моя Країна - то і мій улюблений Крим. Але там нас не хочуть. Там - расєя. А за Дніпром - взагалі всім поху@ під ким і як жити. Подивись інтернет.
- .... я не знаю...
От і я не знаю.
Але відчуваю: ми воюємо щоб в наших селах не було Z-техніки, Z-порядків, Z-подіцаїв. Щоб не було повтору срср і голодомору, геноциду, тоталітарізму, колгоспів і нквс.
Дуже примарна ідея. Дуже розмита, враховуючи новини з інтернету і бруківку. Враховуючи реальність. Дуже хитка і тонка ідея.
Але за неї і чіпляємось, залишаючись там, де ми є, виконуючи свою роботу. Кожен - свою.
Чіпляючись за цю ідею Коля поповз з окопа. Він зараз жахне. Або жахнуть його.
На останній вірі в ідею. На останньому диханні.
Якось так.
А ваша версія - За що воюємо?
Нам треба підтримка. Розуміння куди ми йдемо. Навіщо пизд@чили півтора року. І ще ху@ зна скільки ще пиз@чить.
Навіщо полягли сотні тисяч найкращих.
І багатьох ми знаємо особисто. І знаємо їх сімʼї. Що їм відповісти?
Нам треба підтримка. Чітко оформлена ідея.
Буду вдячний за відповіді.
Страх. Лікар
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев