Предыдущая публикация
нам пишуть
Про природній парк,
або кому сподобалася земля в заплаві Сули
Коли вийшов
номер газети «Зоря» зі статею О. Москаленка на цю тему тиражем та кількістю
сторінок, що навіть більше, ніж під час виборів у ВР або президента, ми
переконалися, що ув’язалися в боротьбу із великою, поки що невідомою силою та
грішми. Звичайний разовий тираж газети становить біля 3400 екземплярів, а тут –
додатковий одноразовий тираж в кількості 10000 екз. та ще і з подвійним об’ємом
сторінок. Цікаво, скільки це коштувало і за чий рахунок, тим більше, що газета
«Зоря » є недержавною та самостійною.
Так, ми всі
в Лохвицькій громаді хочемо жити в екологічно чистому природному середовищі.
Але чомусь утворилася величезна прірва у баченні ситуації між владою та
громадою. На нашу ініціативу створити екологічну інспекцію в районі нам
відповіли, що це неможливо, що це мрії. А чому не переформатувати відповідні
відділи та управління РДА та не створити такий орган, подавши своїми діями
приклад всій Україні. Запросіть до цього громадськість і разом виконаємо дану
роботу. Ми готові при зацікавленості зі сторони влади внести відповідні
пропозиції. Адже екологічна ситуація в нашому районі просто катастрофічна. Згідно
даних державної статистики, викиди шкідливих речовин у відсотках до обласних
становлять: м. Кременчук – 29,5; м. Комсомольськ – 20,3; Лохвицький район – 14.
На одну особу в м. Горішніх Плавнях – 234,6 кг, на одного жителя нашого рідного
Лохвицького району – 201,3
кг. Для порівняння, середні викиди на одного жителя
області становлять 43,3 кг;
Пирятинського району – 0,8 кг.
Створення
парку ініціюється, як було повідомлено на конференції ГО УТМР, одним із
заступників голови РДА, головою Лохвицької РДА Рязановим В. В. Під час
попередніх зустрічей в райдержадміністрації ми не змогли домовитися про
доцільність чи недоцільність цього проекту. Кожна сторона наводила свої
аргументи. Тому було вирішено за порадою звернутися до громадськості. Про це
чомусь автор статті Олександр Москаленко промовчав. Перед сесією районної ради,
де повинно було розглядатися питання парку, на площі перед приміщенням районної
ради, зібралося більше шестисот громадян України, які провели громадські
слухання та висловили рекомендацію про недоцільність створення даного парку.
Було прийнято звернення до районної ради з цього питання. Своїм рішенням рада
зняла його з повістки денної. Чому газета «Зоря» не надрукувала звернення
громадськості, адже там були і пропозиції по створенню екологічної служби в
районі.
Були
проведені громадські слухання та прийняті відповідні рішення по створенню парку
Лучанською та Васильківською сільськими громадами, на яких практично
одноголосно прийняте рішення про недоцільність створення парку. Де Ви, пане
Москаленку, були і чому не приїхали на ці слухання? Під час підготовки статті
ми дізналися про повторне громадське слухання, що планувалося в с. Лука 24
березня, і організувала його місцева влада. До речі, головуючий на зібранні
сільський голова Анатолій Лук’янов питання створення національного парку не
включив до Порядку денного. Але поагітувати за його створення не забув і надав
слово ще одному його прихильнику – Костянтину Ольшанському. А людям, які були
не згодні, слово для виступу не надали, мотивуючи тим, що вони немісцеві.
Що потрібно
знати. Що парк буде розбито на чотири відповідні зони природоохоронного режиму
– від найбільш жорсткого до найбільш демократичного. В двох зонах – заповідній,
найбільш жорсткій по природоохоронній діяльності та регульованої рекреації,
заборонені проїзди, проходи, розведення
вогнищ, спортивні змагання та туристичні заходи, не говорячи про сінокосіння та
випасання худоби, проїзд навіть гужовим транспортом та ін. В статті «Зорі» згадується,
що в парку проводяться екскурсії школярам, але не згадується, що для того, щоб
зайти на дві вищеназвані зони парку, потрібно оформляти відповідні дозволи.
Крім того, говориться, що на рекреаційних зонах можна заробляти кошти, ціни у
державних парках доволі демократичні (О. Москаленко). Представники з
Пирятинського району озвучили їх нам – відвідування сільського пляжу, який
увійшов у зону парку, коштує, вдумайтесь, 50 гривень. Чи кожен сільський батько
знайде таку суму, щоб дитина купалася на пляжі? Чомусь замовчується, що в
Пирятинському парку також випалюють старі трави та очерети, можливо лише в
менших обсягах.
Далі по
статті – нам не зрозуміло, чому згадали про МРЕО та санстанцію. Ми додамо і податкову
інспекцію, яку забув автор. До речі, де він був, коли названі та неназвані
організації переводили в інші райони. Хоча крім певних незручностей із
транспортом для відвідування МРЕО, інших негараздів з переведенням названих
організацій у Гадяч прості люди не відчули.
В статті О.
Москаленка говориться, що створення природного парку на сьогодні є одним із
способів збереження землі від «прихватизації». Чомусь автор замовчав питання,
яке піднімається Лохвицькою громадою про те, що землі давно монополізовані і
«приватизовані ». Так тисячі гектарів державних земель запасу по всіх сільських
радах без згоди на це місцевих громад передані на 49 років у оренду
«новоствореному» фермеру, який не мав у своєму розпорядженні жодної одиниці с/г
техніки. Через рік після надання йому землі в районі з’являється «інвестор»,
який обробляє біля 10 тисяч гектарів ріллі в районі (Харківецька, Васильківська
сільські ради та землі запасу по інших місцевих радах). А свій місцевий фермер,
як би добре він не працював, не має змоги отримати землю. Про створення нових
господарств ми взагалі не говоримо, адже всі землі вже роздані. Коли автор
наводить приклад Київської області, де обгороджено береги Дніпра та інших
річок, то він чомусь забуває назвати приклад подібного в нашому районі на
території Свиридівської сільської ради, де обгороджено 16 гектарів землі на
березі Сули. Ділянка виділена на одну особу для (!!!) ведення особистого
селянського господарства. Відповідні дані перебувають на сьогодні у відкритому
доступі в кадастровому плані. Замовчування даних фактів приводить нас до думки,
що стаття в газеті «Зоря» має замовний характер і висвітлює проблеми району
однобоко. Чому автор не згадує, що учасникам АТО із м. Лохвиця виділили менше 2
гектарів ріллі, мотивуючи це відсутністю землі. Виникає питання, хто більше
заслужив на землю – той хто ризикував життям, чи житель Києва? Чому надрукували
фото вбитого оленя, не вказавши, звідкіль його походження? Висвітлюється
бажання принизити районну громадську організацію УТМР, найчисельнішу в районі,
члени якої завжди мають свою думку і відстоюють інтереси громади. Районна
організація УТМР працює відкрито і прозоро, сплачує податки – більше 600 тисяч
гривень за три роки, за кошти від внесків членів організації провели заселення
угідь поголів’ям фазана, байбака, бобра та ін. тварин. На жаль, на відтворення
поголів’я районна влада не виділила жодної гривні, хоча відповідні програми
розроблені. Та і поголів’я лося в районі є (31 голова (по даних таксації). Не
потрібно порівнювати чесного мисливця та браконьєра. Скільки разів представники
УТМР зверталися до влади з проханням допомогти боротися із цим явищем, особливо
із тими, хто «списує» квадроциклами та снігоходами поля, ліси! На жаль, згідно законодавства УТМР
не має впливу на таких людей.
Деякі
громадяни говорять, що створення парку допоможе відтворити поголів’я диких
звірів, згадуючи при цьому минулі часи, коли стада косуль випасалися на наших
полях. Так, на жаль, їхня кількість зменшилося. Всупереч створенню природного парку
в Пирятині, вони там не з’явилися. Але є косулі, плямисті олені в
Миргородському районі, де нацпарк відсутній, але є бажання навести лад у
лісовому господарстві.
На сьогодні
в районі не відстежується екологічна ситуація та будівництво нових хімічно
шкідливих об’єктів. За нашою інформацією, на території колишньої ферми в с.
Западинці хочуть, зі слів місцевих, зводити склад зі зберігання міндобрив,
пестицидів та встановлювати обладнання по приготуванню робочих розчинів
агрохімікатів. Там порушуються всі норми екологічного законодавства – відстань
до житлових будинків, наявність на території артезіанської свердловини. Поруч
протікає Суха Лохвиця і ми не впевнені, що там не буде розливів хімреагентів,
які з дощовими водами потраплять у водойму. Інвестор не місцевий і на жаль,
йому байдуже, що буде у нас в майбутньому. Чому по даному об’єкту не проведені
громадські слухання та екологічна експертиза? Де паспорт будівництва та заява
про наміри? Редакторе, чи знаєш про даний факт? Якщо знаєш, чому мовчиш?
Ми констатуємо, що в нашої Лохвицької громади одна мета –
спільними зусиллями навести лад в навколишньому середовищі. Ми закликаємо всіх
не байдужих громадян до спільної праці в інтересах майбутнього.
Зінченко В. С. – від фермерів Лохвиччини
Панченко І. І. – від Лохвицької районної організації УТМР
Литвиненко М. Д. – від районної організації ветеранів
збройних сил України
Левченко С. В. – від Лохвицької міської організації
ветеранів АТО
Міхура В. Д. – від районної організації ветеранів
Афганістану
Чабалін П. М. – голова ГО «Риболовне товариство Сенча»
Голінко М. І. – голова Лохвицької районної організації
партії «Свобода»
На фото:
Противники створення національного природного парку не
вірять у добрі наміри влади.
Следующая публикация
Нет комментариев