Поднимайтесь, матери России!
Разве вам своих детей не жаль!
Сколько их война уже скосила,
Принесла в дом чёрную печаль?
Что же вас так манят земли наши?
Что вы их крадёте, будто вор?
Сделайте свои для жизни краше –
Есть у вас для этого простор.
Не вернуть Союза, вы поверьте.
А, тиран всегда несет беду.
Он несет народу горе, смерти…
Все тираны пусть горят в аду.
Мир такой ведь хрупкий и красивый.
Птицы пусть поют, цветут сады.
Поднимайтесь, матери России –
Шаг один остался до беды.
Пусть Господь молитвам нашим внемлет.
Мира просим, просим тишины…
Матери! Спасайте нашу Землю!
Сыновей спасайте от войны!
*
Матерям Росії.
Піднімайтесь, матері Росії!
Чи ж дітей своїх вам не шкода?
Піднімайтесь, молоді і сиві –
Смерть у ваші вічі загляда.
Не несіть у нашу хату горе
І не зазіхайте на життя.
Українські треба вам простори?
Ліпше, дайте ви своїм пуття.
Вже не буде збірної держави
Без кордонів, на ім’я «Союз».
Путін ваш, зажерливий, миршавий
У своїх амбіціях загруз.
Хай не зброї брязкотом сталевим –
Співом птахів повняться двори.
Світ і так крихкий, мов кришталевий…
Прокидайтесь , руські матері.
Може, досить уже світ лякати?
Це не жарти, це видюща смерть…
Хай в Росії скаже кожна мати:
«Ні війні! Тирана з трону – геть!»
Марина Джус
14.02.2022
***
И всё пройдет
И всё пройдёт. И мы поля засеем,
И хлеб горячий вынем из печи…
Убийцам же – в аду гореть. Рассея –
Вы каиново племя! Палачи,
Покайтесь. Ведь кровавую эпоху
Вы начали. Придется отвечать.
Диктаторы всегда кончали плохо.
Но, груз двухсотый вам сейчас встречать.
Одумайтесь! Не сбрасывайте бомбы.
И вам не жить, раз сеете вы смерть.
С коленей встаньте, если вы не зомби.
Пришла уже пора для вас – прозреть.
Земля тут предков кровию полита
И завещаем мы её сынам.
За жизнь на ней сплотимся монолитом
И Матерь Божья в том поможет нам.
Незыблемы для нас страны границы.
В ваш монастырь свой не несем устав.
Но, будем мы за Украину биться,
В молитвах помощь Господа призвав.
Пройдет беда. И рожь заколосится,
И будем мы в любви детей растить.
Но, кровь невинная вовек вам не простится.
И вам придется с этим грузом жить.
*
І пройде час
І пройде час… І ми посієм жито
Та відбудуєм храми і мости…
Вам – крові безневинної не змити.
Горітимете в пеклі ви, кати.
Безславно гине той, хто смерть посіє,
Бо Вища, Божа правда є Вгорі.
Стрічай вантаж, зомбована Росіє.
Вдягайте чорні хустки, матері.
Вставай з колін, зомбована Росія!
Невже, усіх вас каїн засліпив?...
О, Божа Матір, Матінко Маріє,
Завжди Покров твій козакам зорів.
Убивці знов прийшли. Тут наші діти.
І на своїй згорьованій землі
Ми у біді з’єднались монолітом.
Не стане куль – дістанемо шаблі,
Та кожен буде битись до останку,
Бо ми своє боронимо. СВОЄ!
Тирана вашого криваві забаганки
Весь світ – ви чуєте – не визнає!
Настане час, посіємо ми жито.
Цвістимуть нам садки вишневі знов.
Ми будем жити, землю цю любити…
А, вам уже не змити братню кров.
Марина Джус
2022 02 27
***
Земля сегодня встретила весну
От смертоносных взрывов содрогаясь.
Ты, «русский мир», принесший нам войну
И в детской крови на века мараясь,
Очнись от спячки! Разум пробуди.
Чем в Украину – лучше по этапу.
Мы выстоим! Победа впереди.
А, ты – сосать в берлоге будешь лапу.
Освободись. Не слушай сатану.
В глаза детей всмотрись, в грехах покайся.
Земля сегодня встретила весну…
Героям слава! Арміє, тримайся!
Марина Джус
2022 03 01
***
Рік тому я годувала лебедів.
Білі лебеді до рук моїх пливли…
Що ви робите в моїй країні, нелюди?
Горе в наші долі принесли.
Рік тому раділа сонцю й місяцю,
Першим квітам березня, весні…
Хай він в тому бункері повіситься,
Той, хто звів народи у війні.
Хлібом сіллю ми стрічали кожного,
Бо гостинність – то у нас в крові.
Ворогу віддячим. Переможемо.
То ж, тікайте, ті, хто ще живі.
Білокрилі сестроньки, лебідоньки,
Гнів стискає серце, а не страх.
Випали на долю нашу бідоньки –
Наші лебедята у боях.
… Рік тому я годувала лебедів…
Марина Джус
2022 03 02
***
Моя Вкраїна у вогні палає.
Ревуть та стогнуть Буг, Дніпро та Збруч…
Народ непереможний, що спиняє
Нових фашистів танки голіруч.
Так рветься серце за дітей, за рідних.
Свинцевий дощ на цю невинну плоть…
Від ворогів цих видимих, негідних,
Ти збережи нас, молимо, Господь.
Пологове відділення лікарні
Ви вибухами зруйнували вщент.
Затямте: всі зусилля ваші марні,
Російський фюрер, нелюд-президент.
До бід нам, українцям не звикати.
Із пролісками поруч, на снігу
Народяться могутні козачата.
Земельки рідної візьмуть снагу.
Церковний дзвін їм стане колисковим.
У нас не має сумніву й на мить:
Їх Божа Матір захистить Покровом,
А наш народ Вкраїну захистить.
Марина Джус
2022 03 02
***
А вам не больно, русские мамаши
И сыновей вам не за что корить?
За это вас, «спасители» вы наши,
За это мы должны благодарить?
Чем объяснить такие вот потери?
Какой сюжет вас сможет огорчить?
Тут содрогнётся даже сердце зверя.
Что ж ваше, материнское молчит?
Да, ваши танки землю здесь утюжат.
С таким вот куражом несут нам смерть.
Вы молитесь за сына и за мужа,
Чтоб нас смогли с лица Земли стереть?
Вы тяжкий грех на душу не берите.
Не мы вас завоёвывать пришли.
Вы сыновей, мужей уговорите
Уйти скорей с Украинской земли.
Ведь праведен наш гнев, а тем и страшен.
И за себя мы сможем постоять.
Спасайте ваших сыновей, мамаши!
Сумейте нас услышать и понять.
Марина Джус
2022 03 03
***
Колискова
Колисала мати сина у підвалі,
Від вибухів – в хаті вікна вилітали.
Годувала мати немовлятко груддю.
Від будинків поруч – лиш уламків груддя.
В ліжечках дитячих – язики пожежі…
Та, Недремне Око за усім тим стежить!
Господи, помилуй! Скільки треба крові,
Щоб серця відкрити людям для любові?!
Ой, лети до світла пісня колискова,
Бо в тобі – молитва від слова до слова…
А, дитина плаче і не засинає.
Батько в обороні землю захищає.
Захищає матір і дружину, й сина,
Всю таку до болю рідну Україну.
Спи, малий козаче, соколе рідненький,
Бо за тебе плаче мамине серденько.
Немовлятко, пташко, спи, малий козаче.
Крізь вибухи татко чує, як ти плачеш,
А йому, ой треба, треба виживати.
Буде перемога! Відбудує хату…
Заспіває «люлі» ще одній дитині…
Спи, малий козаче. Слава Україні!
Марина Джус
2022 03 03
***
Прощена неділя
А сьогодні Неділя Прощена…
Сліз гірких пекуча ропа…
Ти пробач, Україно нене,
Що була я така сліпа.
Зустрічала тривожні світанки,
Задивлялась в небесну блакить…
Та, не вірила я до останку,
Що наважиться нелюд бомбить.
Що з землею рівнятиме храми
Маразматик, скажений пес.
Він вже зовсім позбувся тями –
Запорізьку бомбив АЕС…
Ти прости, що уся в руїнах…
Я за тебе Бога молю…
Хто руйнує мою Україну,
Зруйнував уже душу свою.
Ви простіть, простіть мене діти,
Що вбиває вас «руський брат».
Може щось ми могли змінити,
Якщо бити, бити в набат?!
Ви простіть мене, наші герої.
У вогні ви на передовій.
Ви героями стали у бої…
Та, не всі залишились живі.
Хоч зруйновані, та непохитні,
Ви простіть, українські міста.
Друзів всіх ви стрічали привітно…
Ти прости мене, земле свята.
Ти прости всіх нас, Боже. Бідуєм…
Та, в душі не зруйновано храм.
Переможемо – все відбудуєм.
Вірим, що допоможеш Ти нам.
Марина Джус
2022 03 06
***
Сьогодні почався піст…
«Бабуся, у мене нежить,
Мене голівка болить.
Що то так страшно гримить?
Бабусю, зроби що-небудь!
Бабусю, у тебе рана.
Зроби щось», – благає маля.
«Ми в пеклі? Горить земля.
Бабусю, я ж був слухняний.
Я ж кожного дня молюся,
Щоб татко прийшов з війни.
Бабусю, мене пригорни.
Ти чуєш? Дихай, бабусю!»
Бабуся втрачає свідомість…
Прикрила крильми онуча…
І гасне її свіча.
«Бабусю, я хочу додому.
Там тепла ковдра є, ліки.
Там є із малиною чай.
Ходімо, бабусю, вставай!»
…Бабуся заснула навіки…
Іще одна болісна втрата…
Руїни від рідних міст…
Сьогодні почався піст…
Чи можна таке прощати?!
Диявол їх ввів у спокусу.
Їх можна назвати людьми?
О, Господи, ти врозуми…
Щодня розпинають Ісуса.
Прощення просимо в Бога…
Ось каїн знову ожив.
Пробач наш праведний гнів.
Нам треба одне – Перемога.
Марина Джус
2022 03 07
***
Скільки в Небо болючих звернень
Молитовних: «Нас захисти!»…
А, сніжинки такі мізерні
Все летять і летять з висоти.
І, уже все довкола біле.
Вкрили землю стерильні бинти…
О, Архангеле Михаїле!
Наше воїнство захисти!
Повна стогонів ніч минула.
Хто поранений, хто поліг…
Скільки в душах чужинців намулу!
Не очистить їх білий сніг.
І псалмом їм п’ятидесятим
Не спасти своїх грішних душ.
На землі своїй будем стояти.
З України ми – а ні руш!
Хоч бомблять і лікарні, і школи
Та вагітних вбивають жінок,
Україну не зрадим ніколи!
З місць намолених – ні на крок!
Наші воїни! Серцем з вами.
Ось і голуб білий злетів.
Землю встелимо рушниками
Замість біло-кривавих бинтів,
Коли будемо вас стрічати,
Дуже зморених, та – живих!
Ось кружляє вже сніг лапатий,
Березневий, весняний сніг.
Знайдуть зайди собі могили.
Бур’яни на них будуть рости…
О, Архангеле Михаїле!
Наших воїнів захисти!
Марина Джус
2022 03 09
*** друга черга ***
Ти уже проклята світом, кривава Росія.
Хто має очі – твоїй вже не вірить брехні…
Я і не знала, що так ненавидіти вмію.
Помсти жадоба вулканом клекоче в мені.
Я вже не плачу. Вдивляюся мовчки в обличчя…
Чим завинили ви, діточки наші малі?!
Чом ваші душеньки тоскно у небі курличуть?!
А з неба бомби летять і летять до землі…
По всій країні палають свічки поминальні.
Цілі родини летять журавлями увись…
Так, я була тонкосльоза, зовсім не скандальна.
Та, кожна матір сьогодні у гніві, мов рись.
У материнські прокляття ти вслухайся, кате.
Знай: і для тебе настануть години лихі.
Помсти жадоба, мов лава. І нас не злякати!
Ми вже не плачемо. Гнівні в нас очі. Сухі.
Марина Джус
2022.03.17
***
Ревні послідовники фашистів,
Чи ви бачите в жахливих снах
Ті дитячі оченята чисті,
У яких застиг навічно страх?
Ви, безумні путінські васали,
Вже давно немає СССР.
Чи своїх дітей ви колисали
Із тавром у серці – «людожер»?!
Є прислів’я: в криниці не плюйте…
Смачно тут колись вгощали вас…
Ви ідіть в свою тайгу, полюйте.
Свій грабуйте «золотий запас».
Вас таки позбудемось, незвані.
Українці ми – народ стійкий.
Важко… Але, залікуєм рани.
Вам же – Божий Суд і суд людський.
Марина Джус
2022.03.17
***
Поминальна субота
Субота… Близькі родичі і дальні,
За вас у храмах ставимо свічки…
У нас всі дні наразі поминальні,
Бо гинуть діти. Гинуть вояки.
Акафісти за убієнних линуть
Із уст скорботних в Небеса щодня.
І, журавлями душі, душі плинуть…
І всі вони тепер для нас – рідня.
Життя ішло... І ми близьких втрачали.
Ніхто не вічний – це буття закон…
Та, цих ординців, каїнів навала,
Оскаженілих бісів легіон
Ввірвався в Україну на світанку,
Ще втомлену від ковіду, від втрат…
І прасували гусениці танків
Усе підряд, усе підряд, усе підряд…
Летіли бомби на будинки, храми…
І мертвих вигортали із могил…
Загиблим відчинилась Раю брама.
Живі ж бо, гніву набирались й сил.
З тієї миті всі ми стали рідні.
І біль у нас на всіх з тих пір один…
У вояків такі ужинки плідні…
Кати ж – прокляті до семи колін.
Гіркі для них настануть дні фінальні.
Вони забули Боже: «Аз воздам»…
У нас всі дні в країні поминальні…
Героям слава! Кара ворогам!
Марина Джус
2022.03.19
***
Хотят ли русские войны?
Спросите вы у сатаны.
Он в бункере запрятал зад,
Послав на смерть своих солдат
Против моей родной страны…
Хотят ли русские войны?
Спросите вы у матерей,
Спросите, люди, поскорей!
Планета корчится в тоске…
Весь мир висит на волоске,
На шаг от ядерной волны.
И гибнут наши пацаны,
Чтоб хрупкий шар земной сберечь,
Подняв в защиту мира меч.
А, русские – хотят войны!
Но будет грех им, будет срам,
Ведь им хохлы не по зубам.
Они наделают в штаны.
И, в этом все убеждены!
Анатолій Джус
2022 03 07
***
Березень. Вирвані проліски з коренем
Вибухом міни…
Вам подаруєм, красуні нескорені,
Мир. Неодмінно!
Ви, українки, найкращі у світі
І наймиліші.
Ми для вас, любі, виростим квіти,
Вірші напишем.
Ви – берегині. Роками, віками –
Завжди ви поруч.
Любимо вас і пишаємось вами.
Ви – наша поміч.
Скинемо скоро цю наволоч сіру,
Сили з’єднавши.
Кожній бажаєм діждатися миру,
Втрат не зазнавши.
2022 03 08
Анатолій Джус
***
Українська «Катюша»
Ой, настане, кате, чорна днина,
Як розквітнуть яблуні й грушки.
Вийде з хати баба Катерина
І тебе розірве на друзки.
Вийде з хати баба Катерина
І тебе розірве на друзки.
Бо такий характер вона має:
Скрутить дулю – ти уже зомлів.
А потому пісню заспіває
За своїх онуків-соколів.
А потому пісню заспіває
За своїх онуків-соколів.
Не врятують, нелюде, тумани,
Бо вони від нашої ріки.
То ж, тікай в Росію ти до мами,
Бо сверблять в жіноцтва кулаки.
То ж, тікай в Росію ти до мами,
Бо сверблять в жіноцтва кулаки.
Є такий у них для тебе «смузі».
І, не сумнівайся – пригостять.
Та й зариють десь у лісосмузі.
Рідну землю вміють захищать.
Та й зариють десь у лісосмузі.
Рідну землю вміють захищать.
І такі, як баба Катерина
Скрізь у нас і в місті, і в селі.
Не дадуть зганьбити Україну.
Ви затямте, кляті москалі!
Не дадуть зганьбити Україну.
Ви затямте, кляті москалі!
Ой, настане, кате, чорна днина,
Як розквітнуть яблуні й грушки.
Вийде з хати баба Катерина
І тебе розірве на друзки.
Вийде з хати баба Катерина
І тебе розірве на друзки.
Анатолій Джус
2022 03 11
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев