Предыдущая публикация
МАТУСЮ, ТАК ХОТІЛОСЬ ЖИТИ !
Вже котрий день один і той же сон:
Я із малим синочком йдемо в полі.
Кругом птахи співають, розцвітає льон,
А мій синочок в довгій білій льолі.
Трима мене за руку, не біжить
І дуже пильно дивиться у очі:
Я так, матусю, мріяв із тобою жить,
Та снайпер вбив мене посеред ночі.
Я відчуваю, що все легшає рука
І що втрачаю любую кровинку.
І знову серед ночі пробую кричать:
Не йди, лишися, сину, на хвилинку !
Отак живу з прокляттям у душі,
Щоб падало воно катам на груди.
Прийшли до нас непрохані , чужі !
Посіяли ви смерть і горе всюди !
Господь накаже кожного із вас!
І ви отримаєте все по вашій правді !
Для України прийде світлий час –
І заживемо вільно у своїй громаді !
Следующая публикация
Нет комментариев