Предыдущая публикация
Стежками і дорогами рідного краю.
Крім географічних та історичних даних з Вікіпедії, історичних архівів, публікацій краєзнавців про село (містечко) Черче, я, як уродженець та патріот своєї малої батьківщини, хочу також доповнити та уточнити деяку інформацію.
Село (раніше містечко) Черче розташоване на обох берегах річки Смотрич на двох зустрічних півостровах. На правому березі - "Черчому кряжі "--центральна частина (містечко) з дільничною лікарнею, середньою школою, церквою, костелом, сільрадою, іншими культурно-побутовими закладами, а на лівому березі - рівнозначна по площі та по значенню частина села - Слобода.
Слобода (посад, поселення, передмістя, пригород) - багатозначний термін. Так називалися поселення в Київській Русі і в Україні XI -XVIII ст., жителі яких тимчасово (звично протягом 15 років) звільнялися від феодальних повинностей та державних податків. Чи за іншим визначенням, слобода - район проживання простолюду (ремісників і купців) у давньоруському місті за межами фортеці.
Поділ (слобода) у Київській Русі - передмістя, торговельно-реміснича частина міст, що розташовувався нижче від міста-фортеці,збудованої, як правило, на горі. Він не був укріплений, і під час нападів на місто будинки та майстерні ремісників ворог спалював.
В деяких слов'янських мовах та діалектах " слобода" означало "свобода".
На Черчецькій Слободі розташовані колишній колгоспний двір, будинок-інтернат для престарілих громадян, старий колгоспний млин, торговельні заклади. Слобода з правим берегом зв"язана в західній частині транспортним мостом, а в східній частині - пішохідною греблею (див. світлини). Про те, що Слобода була населена одночасно із правим берегом вказує і те, що єдиний православний цвинтар знаходився тут, а католицький цвинтар дотепер на правому березі.
Взагалі, не дивлячись на походження назви села від ченців древнього православного монастиря, тут проживала майже половина населення католицького віросповідання. Десь до 1932-1933 років тут був діючий костел св. Трійці, на відміну від православної церкви св. Миколая Чудотворця, яка була закрита і частково зруйнована в 20-х роках радянською владою.
На Слободі проживало багато майстрів по видобутку та обробці синього каменю. Надгробні хрести, пам"ятники, камінь для будови, інші вироби для потреб населення навколишніх сіл виготовлялися тут десь аж до 70-х років 20-го століття. Також були і інші ремісники.
Колгоспний млин довго працював як водяний, а після електрифікації села десь в кінці 50-х років та поступовим обмілінням р.Смотрич, переважно на електроенергії. В дитинстві я часто там бував, оскільки мій батько 15 років працював мельником. Зараз, на жаль, млин недіючий (див. фото). Надзвичайно мальовниче виглядає навпроти млина перехід греблею по "прискалках" на правий берег річки, або як ще говорять слобідчани, на " той бік" (див.фото).
В західній частині Слободи на місці теперішнього транспортного мосту був ще один млин, в народі він звався "панський млин". В радянські часи до 70-х років в ньому розташувалася колгоспна пилорама.
Навпроти Слободи, із східної сторони, за двома каньонами річки знаходяться дві великі товтри: справа, за православною церквою - Деренова (Кизилова), зліва від неї - Довга, Cадова, а між ними мальовниче урочище Кринички з багаточисленими джерелами, які глибоким яром збігають у річку.
Надзвичайно красивий щоденний схід сонця, яке поступово викочується із-за товтри Довгої, а також не менш мальовничий та магічний початок шляху місяця із-за товтр (див.фото учасників групи). За товтрами Довгою і Садовою за лісом місцевість називаеться "Дубиною" - навпроти с.Цикови - Циківська Дубина , навпроти с.Карачківці - Карачківська Дубина.
Місцину за Довгою товтрою місцеві жителі ще називають "за ксьондзом". Як відомо з історичних документів , у 1831р. на Поділлі пройшла епідемія холери і однією з жертв став місцевий ксьондз, якого поховали в полі між товтриками.
В радянські часи колгоспний тракторист ненароком виорав надгробну плиту і після того залишки поховання було перенесено на узлісся за товтрою .В часи незалежності на могилі встановлено ще металевий хрест( див. фото)
. Рядом між товтрами через дубину проходить дорога на с. Сахкамінь. ..Дорога зі Слободи в північному напрямі веде до лісу і с. Цикови. Зліва від шляху, за колишнім колгоспним двором у мальовничому місці розташований будинок-інтернат для одиноких престарілих громадян.
На місці теперішньої водонапірної башти , "над горою", колись давно проходив битий шлях на Балин, Кам"янець і там стояла єврейська корчма , про це вказують народні перекази та археологічні знахідки "чорних " археологів.
Між колишнім колгоспним зерновим током та територією Будинку-інтернату знаходиться частина колишньої садиби власників села графів Браницьких , а пізніше панів Садовських у вигляді саду , який завжди селянами називався "вогруд, огруд", що на польській мові означає" садиба". Старі груші і яблуні дотепер родять , але сад заріс шипшиною, тереном, глодом і медоборським різнотрав"ям.
Поле від колгоспного двору на південь до Слободи односельчани називають "Окопи". Старожили розказували, що на початку війни в 1941р. радянські війська викопали там окопи і чекали наступу німецьких військ, які в результаті обійшли цю оборону південіше і через села Зарічанку та Оринин пішли на Кам"янець-Подільський.
Із західної сторони село обмежує товтра (ще кажуть гора) Баба. Походження її назви точно невідоме, але є два варіанти: або її схожість на фігуру лежачої жінки, або, скоріше всього, там було знайдено якісь древньоруські кам"яні фігури, які в народі називають "бабами".
Західніше від гори Баби у полі знаходяться товтра Самовита - ботанічна пам"ятка природи з екзотичними лікарським травами і квітами, державний ботанічний заказник місцевого значення " Черчецька товтра", а правіше від них --- Білецька товтра, Лиса товтра та Карачківська товтра.
За "Бабою", в полі, знаходиться "Гонтова" криниця , або дехто в народі називає її ще "козацькою".
Криниця неглибока, до 5-ти метрів, вірогідно джерельного походження, обмурована природним каменем, але невідомо коли .
. На жаль, відсутні якісь історичні підтвердження про причетність гайдамаків одного з ватажків повстанського руху на Правобережній Україні в 1768 році Івана Гонти до появи такої криниці в наших краях . Але навіть сама назва криниці в народних переказах вказує на ймовірність перебування, або проходження гайдамацьких загонів нашими землями . Іншого варіанту назви не існує , але пошуки нових історичних даних продовжуються.
( Теперішні світлини криниці у фотоальбомі ) .
Між "Окопами" та "Бабою" річка Смотрич робить крутий поворот на південь у вигляді лука і це поле понад річкою селяни називають "Лукою". В колгоспні часи городня бригада вирощувала там капусту, огірки, помідори та іншу городину. Після розпаювання колгоспних земель це поле віддали під селянські городи , які зараз дуже мальовниче виглядають на світлинах.
При в"їзді в с.Черче із західної сторони , на перехресті доріг на с.Степанівку і с.Білу встановлений монахами в 1834р. кам"яний хрест , на якому написано польською мовою"Боже, благослови ці землі".
В радянські часи хрест був повалений з постаменту , а в кінці 80-х років встановлений на місце. Пізніше поряд з кам"яним хрестом селяни встановили ще залізний хрест.
З північного напрямку із села Карачківці річка Смотрич урочищем Баранівським попід гору Бабу тече до Покривчан.
Житловий масив Покривчани розташований під лівою частиною гори Баби на правому березі річки. Назва ця скоріше всього від того, що тут переважно будувалися новосели.
Нижче по течії річки, навпроти транспортного мосту - гора Глинка. Колись на вершині гори, якраз на межі сіл Черче і Залуччя, знаходилася 9-ти річна Земська школа. З часом ця рівнинна територія в результаті зсувів грунту стала западатися, а школа руйнуватися.
Цю місцину селяни стали називати -Западниною. На початку 50-х років школу перевели в інші чотири будівлі: будинок православного священика (1-4 кл.), приміщення колишньої церковно- приходської школи (5-6 кл. ), два приміщення на проборстві біля католицького костелу : будинок органістера (7-8 кл.) і будинок ксьондза ( 9 -10 кл.).
На місці колишньої Земської школи зараз знаходиться пам"ятник воїнам-односельчанам , які загинули на фронтах другої світової війни. Прямо по вулиці, справа, розташовані приміщення сільради, пошти, середня школа, дитячий садок, магазин.
Дорога від пам"ятника наліво повз католицький цвинтар веде в центр села і приводить нас аж до "голови" півострова та до вічного джерела- Ринви. Назва "Ринва" збереглась від тих давніх часів, коли замість теперішньої металевої труби джерельна вода з-під скелі подавалася на інший берег річки у вуличку села дерев'яним жолобом - ринвою
. У цій вуличці , біля ринви , аж до радянських часів знаходилася пивоварня , власники якої, поки що, невідомі.
Між католицьким костелом та дільничною лікарнею на високому скелястому березі знаходиться єврейський цвинтар. Надмогильні плити, огороджувальний мур знаходяться зараз в занедбаному стані і потребують уваги та відновлення.
Нижче по течії річки за православною церквою пішохідний міст переведе нас на леваду. Колись річка розливалася аж під ліс, а коли відходила назад, в русло,то залишала леваду, де потім виростали буйні трави для випасу худоби. Зараз Левада - місце відпочинку мешканців та гостей села і розташування учнівських та спортивних літніх таборів.
Позаду римо-католицького костелу св.Трійці розташований ще один житловий район- Пугачівка. Назва цілком зрозуміла, адже через річку - товтра, ліс, скелі, пугачі (різновид сови)
Навпроти Пугачівки, за річкою Смотрич, в лісі є урочище "Монастирище", де за існуючою легендою знаходився православний монастир, від якого і походить назва села--Черче (чернче, чернече, тобто монашеське ). Дотепер в цьому урочищі збереглися древні кам"яні хрести, порослі мохом та з непрочитаними текстами.
У тій місцевості були чисельні знахідки древніх предметів людської життєдіяльності, фрагментів зброї, мечі, бойові шоломи і багато інших історичних артефактів
. На жаль, істориками і археологами серйозних розкопок там до цього часу не проводилося , тільки місцевими аматорами--краєзнавцями ведеться, по можливості, якась робота по дослідженню повнішої історії нашого села--містечка.
З Пугачівкою пов"язана ще одна дуже правдоподібна легенда, яку нам ще в школі розповідав наш учитель історії:
"Під час повстанського руху на Поділлі під проводом Устима Кармелюка в 1813-1835рр. після його чергової втечі із Сибіру, Кармелюк гостював у наших краях і заночував на Пугачівці чи то у побратима, чи то у коханої. Хтось видав його місце знаходження і з Кам"янця прислали кінних жандармів. Поки жандарми блукали по темних провулках Пугачівки, Кармелюка встигли попередити про небезпеку. Він кинувся з високого берега в річку, проплив під водою і заховався у печері на протилежному березі. Жандарми постріляли йому навздогін, не влучили і ні з чим повернулися до Кам"янця
. Але як знаємо з історії, деякий період часу Кармелюку прийшлося сидіти ув"язненим в кайданах в Папській башті Старої фортеці м. Кам"янця і навіть звідти йому вдалося втекти".
В наші часи в даній башті є історична експозиція з фігурою ув"язненого народного месника в натуральну величину.
Після центральної частини містечка і Пугачівки дорога понад скалу і річку веде нас у південному напрямку на Драчківку. Виходячи із назви, тут напевно, проживали драчі, люди, що переробляли зерно на крупу, муку, дерть.
Після Драчківки транспортний міст переводить нас із півострова Черче на лівий берег р.Смотрич в с. Залуччя з його горами, товтрами та історією.
Інші історичні матеріали бажаючі можуть прочитати у Вікіпедії ,прочитати замітки та переглянути фотоальбоми учасників групи по інтересах
с. Черче.
М. Гравжинець.
Следующая публикация
Нет комментариев