Предыдущая публикация
Ніхто не знає, що завтра буде,
Що день в долонях нам принесе...
Печаль, можливо, а краще чудо,
Та мирне небо, понад усе.
Як можна мову свою забути?!
Співочу, ніжну, як дзвін струмка,
У всьому можна її відчути,
Як подих вітру, вона легка.
Цю мову чула я ще з колиски,
Співала мама мені пісні,
Немов струмочком дзвінким та чистим,
Лилася в серце вона мені.
Коли я квіти в вінок сплітала,
Із квітки кожної чула слово,
Які у віршах, в книжках читала,
А тут у квітах їх чую знову.
Все буде добре, настане тиша,
Співуча мова одягне крила:
Лелеки в небі, сади із вишні,
І правда в слові І в мові сила.
20.06.24р.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 14