Предыдущая публикация
Мої дівчатка, вишеньки рясні Чи яблучка, на сонечку засмаглі, Ви підросли - всміхаєтесь весні, А я радію тихо, що вас маю.
Ви неповторні, як моя любов, Хоча і схожі, ніби дві краплини. До себе пригортаю знов і знов – І руки стрімко до обіймів линуть. Засмучую буває, то простіть. Буває, часу вислухати мало. Ви зможете тоді все зрозуміть, Коли до вас звернуться вперше «мамо». Тоді любові не жалійте й сил. То буде цвіт новий, новий початок. І м’якості вам стане, і краси, Як стало мамі для своїх дівчаток.
Следующая публикация
Нет комментариев