рік тяжких зусиль, переживань,страждань і великих змін. Рік,який розділив усе наше життя. Рік...він показав відношення до життя, він показав ціну життя.
За цей час стало зрозуміло ті речі, у які повірити було складно, у які не хотілось вірити. Але доля невблаганна... До мене,до дітей,чоловіка,до всіх моіх рідних доля не поступилась.
....але ми не здаємося...можливо через сильний характер, можливо через постійну підтримку, можливо через безмірне кохання, можливо через віру...найсильнішу віру від дітей, які з перших хвилин від того страхіття, щодня мені повторюють: Наш Папулічка буде таким,як раніше...і іх мріі я не можу заперечувати, хоча знаємо усі,що не все так просто...так,як раніше вже не буде...
Я не розуміла за що...за які гріхи Діма несе це страждання, тому що добрішоі, чеснішоі і відданішоі людини доля мені не дарувала.
Минув рік...і я вдячна долі,що ця людина поряд зі мною і нашими дітками. Ми разам..і ми сильні...ми разом радіємо маленьким перемогам і великим викликам долі,тому що це нас робить сильнішими.Ми разом щодня бачимо наших діточок...бачимо іх успіхи, чуємо іх веселий сміх і разом підтримуємо один одного ЗАВЖДИ!
Минув рік...надіі є...великі надіі...але на все потрібен час і Воля Божа.
Минув рік...руки не опускаються ні на хвилину...по переду тяжка праця,яка дає і дасть результати. Можливо, не ті, про які мріють дитячі очі...Все поступово, розумію я...
Часто запитують:Як Діма,які зміни?Однозначно відповісти дуже тяжко,тому що в порівнянні стану відразу піля травми і зараз відбулися титанічни зміни, але ,що все добре казати дуже рано. Тому,звертаюсь до тих,хто не вірить у нашу перемогу...не кажіть нам про це!!! Минув ТІЛЬКИ рік...у нас ще все попереду!!!Лікарі прогнозуть зовсім інші перспективи. Працею і підтримкою ми все здолаємо!!!
Минув рік...сказати хочеться багато...Але ,найголовніше-слова вдячності!!! В першу чергу я дякую дітям,вони ніколи не дадуть опустити руки. Батькам і сестричкам,вони наша сила і впевненість.
Велика вдячність моім рідним,які щодня переживають наше горе,які підтримують нас у найтяжчі хвилини...
Усі ми безмежно вдячні кожному, хто не залишився восторонь сташноі біди мого Діми, навіть малознайомі,незнаймі люди прийшли на допомогу. Ми дуже..дуже вдячні. Щовечора дякую і прошу Бога оберігати Ваші сім'і.
Особливо вдячна ,першому,хто відгукнувся і оберігав Діму,як власного сина-Юрій Валентинович!!!Дякуємо!!! Особливо вдячні Карповичу Володі,ти завжди поряд і ніколи не підведеш,Іннуль, ти завжди на крок раніше від мого звінка)))Лебедєви,вдячна за спрямування дій)))
Іра Коваль-Сивко, ти підтримуєш,підказуєш миттєво!Наш дорогий 4-Б, Олександра Броніславівна,усім і кожному вдячні безмежно!!!
Дуже вдячні сім'і Супрун. Вдячні долі,що звела з найсильнішими реабілітодогами, досвідченими і чуйними лікарями.Ви вклали великих сил і віру в одуження Діми.
Слова подяки тяжко передати словами....від душі вдячні кожному,хто поряд!!!!!Вдячні за нашу боротьбу і віру. Без всіх нас Діма не справиться!!!
Просимо,не залишати на одинці з цим тяжким горем! Просимо згадувати у молитві!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев