Предыдущая публикация
Воспоминание о событии 8 лет назад
Не дай мені
борщу із півня.
Не дай мені борщу із півня,
Картоплі
з огірками.
Засію я
своє насіння
Веселими
рядками!
Дивіться, люди, на зелене,
Зірвіть скоріш
цибулі,
Приємно
буде це для мене,
Як суп кипить в каструлі!
Мені
чудово на ділянці,
Курчатко
біга з черв’ячком,
Я
просипаюсь рано вранці,
Щоб розказати все віршом!
А он телятко білолобе,
Йому
водички однесу,
Хто ж
краще мене все це зробе?
І хто
опише цю красу?!
А хлопці
м’яч несуть на вигін,
Трава
калачиком росте,
Футбол не може без інтриги,
І юність - діло не просте!
Уболівальників
не видно
Біля
наміченних воріт,
Лиш дядько дивиться єхидно,
І на заборі сидить кіт!
А
на рядках тії поляни,
Ми
відчували тільки нове!
Ото
були кріпкі селяни,
Не те, що ви тепер, панове!
На полі жито колосилось,
Штурвальним я заліз в комбайн
В 13-ть років. І не снилось,
Щоб собирав
той урожай!
Цікаво стати комбайнером,
І батьків досвід тут, як тут,
Але ж направив інженером,
На будівництво, інститут!
Дорога до
цієї миті,
Була
яскрава і швидка,
І
в шоколаднім оксамиті,
З
натхненням діяла рука!
А щире серце, як лікарня,
І ворогам вогнем горить,
В
красивім слові «Перукарня»,
Вони
б хотіли закурить!
Ось
як далеко мрії дивні,
В шерензі
літ і всіх подій,
І
дуже рад, що в Україні,
Родився я. Спасибі їй!
Микола Столяров,
17.03.2016.
Следующая публикация
Нет комментариев