Предыдущая публикация
Вона дуже любила як пахнуть дуби.
З липи,з ружі сушила цвіт.
Вона чула як в лісі ростуть гриби...
Вона просто любила світ.
Її вабили луки, поля, ліси,
Її снився зелений гай.
Вона чула й різнила дерев голоси
І збирала траву на чай.
А вона вдивлялась в люстерка криниць
І пила з них джерельну воду.
А вона до трав припадала ниць,
Щоб в шовках їх знайти прохолоду.
Вона боса любила ходить по росі
Й під дощами без парасолі.
Трохи дивна була, дещо інша , ніж всі.
Ніби пташка любила на волі.
Вона йшла і кивали їй квіти услід,
Бо вона розмовляла й з травою!
Пішки йшла, бо хотіла залишити слід
І завжди була просто собою.
Вона знала напевно, коли дійде,
Світ за нею не литиме сліз,
Бо вона в нім розчиниться...скрізь і ніде...
Десь обнявшись з корінням беріз...
Вірш Таня Грабовська #Я
Следующая публикация
Нет комментариев