Предыдущая публикация
8 вересня за новим церковним календарем (21 вересня за старим) - Різдво Пресвятої Богородиці, день пам'яті ікони Софії - Премудрості Божої (Київської) та Почаївської ікони Божої Матері.
Різдво Пресвятої Богородиці належить до найбільш значущих свят Церкви. Відзначають його з кінця VI - початку VII століття, через 9 місяців після свята Зачаття Діви Марії.
Назва Софії - Премудрості Божої була запозичена з Константинополя, де Юстиніан Великий побудував головний храм на честь Святої Софії. Згідно з переказами, імператору Ангел вказав місце майбутнього собору, а назву вклав у вуста юнакові, який був на будівництві храму. Деякі стародавні візантійські письменники вважали, що назва "Софія" запозичена з притчі Соломона: "Премудрість побудувала собі дім, витесала сім стовпів його". На основі цієї цитати було написано ікону Софії Премудрості Божої.
Храмова ікона собору Святої Софії Київської знаходиться в іконостасній частині. У центрі образу - Богоматір і іпостасна Премудрість, що втілилася з Неї, - Син Божий. Пресвяту Богородицю зображено під балдахіном на семи стовпах-колонах, вона стоїть на серповидному місяці, що лежить на хмарі. Під ним - амвон із сімома сходинками. Богоматір тримає руки піднятими догори, наче Нерушима Стіна, а на Її лоні зображено Спасителя, який тримає державу в лівій руці, а правою благословляє.
По карнизу балдахіна - стрічковий напис із цитатою Соломона, над балдахіном угорі в променях - Бог Отець, а нижче - Дух Святий. По обидва боки від Бога Отця сім ангелів, перед Дівою Марією на сходинках амвона - праотці та пророки Старого Заповіту. "Сім сходинок сходження Її" - це віра, надія, любов, чистота, смиренність, благодать і слава. За фігурою Пречистої стоять сім стовпів, що підтримують балдахін, з наведеними на них сюжетами і написами з Апокаліпсису.
У 1240 році на горі, де зараз розташована Успенська Почаївська лавра, оселилися два ченці. Якось один із них пішов до вершини гори і раптом побачив Богородицю, яка стояла на камені і була немов охоплена полум'ям. Він покликав іншого ченця, а також видіння побачив пастух Іоанн Босий - усі разом вони стали прославляти Бога і Його Пречисту Матір. Після того, як явище зникло, на камені, де стояла Богородиця, залишився відбиток Її правої стопи. Він зберігся дотепер і завжди наповнений водою, яку виділяє камінь. Численні прочани, які приїжджають до лаври, набирають цю воду для зцілення від недуг.
Почаївську ікону Божої Матері, за переказами, ченцям монастиря подарувала дворянка Анна Гойська. У 1559 році вона отримала святиню в подарунок від проїжджаючого повз Почаєва митрополита Неофіта, майбутнього патріарха Константинопольського. Незабаром у сім'ї у Анни стали помічати, що від Почаївської ікони виходить сяйво, а 1597 року перед іконою зцілився брат Анни Пилип. Тоді дворянка вирішила передати образ ченцям, які оселилися на Почаївській горі.
Через деякий час на скелі збудували церкву на честь Успіння Божої Матері, яка стала частиною монастирського комплексу. Почаївський монастир за свою історію зазнав багато лиха: його гнобили лютерани, на нього нападали турки, він потрапляв до рук уніатів, але заступництво Божої Матері допомогло подолати всі негаразди.
Із Почаївською іконою Богоматері пов'язано чимало чудес. Відомий випадок, коли перед іконою зцілилася сліпа дівчинка Ганна Акімчукова. Також, коли 1721 року Почаїв зайняли уніанти, то граф-уніат Микола Потоцький несподівано став благодійником Почаївської обителі. Цьому послужив випадок, що стався з його кучером. Якось розгніваний граф хотів у люті вбити свого слугу, а той вигукнув: "Матір Божа, явленої в іконі Почаївській, врятуй мене!" Пістолет дав осічку кілька разів, кучер залишився живим, а здивований граф відправився до монастиря до ікони, а потім усе своє майно віддав на облаштування обителі.
Чудотворна святиня і зараз зберігається в Успенській Почаївській лаврі, у місті Почаєві Тернопільської області.
Следующая публикация
Комментарии 1