📌 ДАЪВАТИ БАНИ ИСРОИЛ БА ҲАҚ
Аллоҳ таъоло мефармояд:
قُلْ يَٰٓأَهْلَ ٱلْكِتَٰبِ لَا تَغْلُوا۟ فِى دِينِكُمْ غَيْرَ ٱلْحَقِّ وَلَا تَتَّبِعُوٓا۟ أَهْوَآءَ قَوْمٍ قَدْ ضَلُّوا۟ مِن قَبْلُ وَأَضَلُّوا۟ كَثِيرًا وَضَلُّوا۟ عَن سَوَآءِ ٱلسَّبِيلِ.
Бигӯ: "Эй аҳли китоб, дар дини худ ба ноҳақ ғулув [ва зиёдаравӣ] накунед ва аз ҳавасҳои гурӯҳе пайравӣ накунед, ки пештар гумроҳ шуданд ва бисёре [аз пайравонашон]-ро гумроҳ карданд ва аз роҳи рост мунҳариф гаштаанд".
(Сураи Моида ояти 77)
Дар ин оят Аллоҳ таъоло Пайғамбари худ Муҳаммад ﷺ -ро фармудааст, ки ба аҳли китоб (хоҳ насронӣ бошанду хоҳ яхудӣ) бигӯ, ки ай аҳли китоб, ин қадар дар дини худ ғулу (азҳадгузарӣ) накунед. Яъне ончи ки дар дини шумо нест, онро дар сурати дину тақво тарошида, аз ҳад таҷовуз накунед!
Қуртубӣ зимни тафсири яти мазкур (6/252) мегуяд: «ғулу»-и яҳудиҳо он аст, ки назди он бехирадон иҳонат ва қатли анбиё (а) як кори одди буд, ҳатто Исо (а)-ро валади зино ҳам гуфтанд.
Аммо «ғулу»-и насоро бошад, баракси яҳуд аст, яъне дар таъзими пайғамбарон чунон фуру рафтанд, ки ҳатто аз байни онҳо Исо (а)-ро Худо ё писари Худо хонданд.
Хулоса, ояти мазкур ба аҳли китоби ҳамон вақт ва ба аҳли китобе, ки баъди онҳо омадаанд, нигаронида шуда, аз онҳо даъват ба миён овардааст, ки онҳо бояд ба ҳавои нафс ва ба аҷдоди гузаштаашон, ки пеш аз омадани дини Ислом гумроҳ буданду бисёрии аз мардумро бо иғвои худ гумроҳ сохта буданд, пайравӣ накунанд.
Натиҷаи амали бади бани Исроил дар ояти зер ва баён мешавад,
لُعِنَ ٱلَّذِينَ كَفَرُوا۟ مِنۢ بَنِىٓ إِسْرَٰٓءِيلَ عَلَىٰ لِسَانِ دَاوُۥدَ وَعِيسَى ٱبْنِ مَرْيَمَۚ ذَٰلِكَ بِمَا عَصَوا۟ وَّكَانُوا۟ يَعْتَدُونَ.
"[Афроде] Аз Бани Исроил, ки куфр варзиданд, аз забони Довуд [дар Забур] ва [аз қавли] Исо писари Марям [дар Инҷил] мавриди лаънат қарор гирифтанд. Ин [нафрин] ба хотири он буд, ки нофармонӣ карданд ва [аз ҳудуди илоҳӣ] таҷовуз менамуданд".
(Сураи Моида ояти 78)
Дар оятҳои қаблӣ бехирадии аҳли китоб ва гуноҳҳои онҳо баён шуда онҳо аз «ғулу» дар дин ва аз тақлиди кӯр-кӯрона бо аҷдоди худ ва аз ба гумроҳӣ фуру рафтан манъ фармуда шуданд, то онҳо аз амалҳои малъунонаи худ даст кашанд ва тавба кунанду кӯшиши онро намоянд, ки дар роҳи ҳақ ва садоқат гом ниҳанд.
Ҳоло дар ин оят Аллоҳ таъоло хабар додааст ки дар давоми таърихи тӯлонӣ барои ҳидояти бани Исроил пайғамбарони бисёре фиристода шуд. Аммо аксари онҳоро итоат накарданд, зидди онҳо исён варзиданду аз ҳад таҷовуз карданд.
Яъне гунаҳкорони онҳо бо ҳеҷ роҳ аз гуноҳ даст накашиданд ва бе гуноҳҳояшон бошанд гунаҳкоронро аз чунин амал манъ накарданд, балки ҳамчу ширу шакар бо ҳам омехта мезистанд, ҳатто медиданд, ки гуноҳи фоҳиш анҷом медиҳанд, аммо бо нишони норизоиятӣ ба суйи онҳо абрӯ дар хамг намекашиданд.
Хулоса, гарчанде ки Худованд пайғамбаронро барои раҳмат баргузида буд, аммо дар асоси қоидаи адл мувафиқи амал ҷазо додан Аллоҳ таъоло бо забони Довуд (а) ва бо забони Исо (а) ба аҳли ширк лаънат хонд. Яъне чун ҷасорати онҳо дар содир кардани гуноҳ аз ҳад гузашт, бо забони пайғамбарон зери лаънат қарор гирифтанд. Бо ин лаънатхонии пайғамбарон, кӣ будани бани Исроил назди мардум маълум аст. Илова бо он чи зикр ёфт, бани Исроил дигар айбҳо низ доранд.
(ТафсириН ОСОНБАЁН)
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев