Дякую, та міцно обіймаю тебе, мій СВІТЛИЙ ПРОМІНЧИК!!!
💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛💛
Зорі тихо засинали...
🌜🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟
Н. Небесний глечик, на нічну водицю
Пролив відлуння, мов сріблясту стежку.
Та місяченько бравий, білолиций
Пустив на річку зоряну мережку.
А. По тій мережці зорі йшли босоніж
І задивлялись на дзеркальну воду.
В ній на нічному чистому осонні
Купали світанкову свою вроду.
Н. Туман рожевий навкруги стелився,
Та огортав, мов шаллю, ніжним фльором.
Мереживом на стежечку ложився,
Тендітним та незайманим узором.
А. А з глечика все струмінь лився й лився
І сяйво обіймало сонну воду,
Та місяченько із небес схилився,
Щоб вдовольнити райську насолоду.
Н. В тій насолоді до рання купався
В обіймах річки лагідних, шовкових.
На гладі живописно малювався
Між неймовірних кольорів казкових.
А. А зорі в небі рясно мерехтіли,
Мов кликали в незвідане далеке...
Сміялись, падали, немов хотіли
Й собі напитись із нічного глека...
Н. Художник до останньої краплини
Пролив сріблясте диво рясним блиском.
І попливли небеснії перлини,
Й здавалось, що ті зорі близько, близько...
А. Іскрилась стежка осяйна, злотиста,
У глибінь ночі перли поринали.
Ховався місяць, бо не мав вже хисту,
А з ним і зорі тихо засинали...
13.09.2021
Алла Бійчук&Наталя Простякова
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев