Предыдущая публикация
Бо слово може розірвати тишу.
У серці тліє мій вогонь багатий,
Та краще мовчки я його залишу.
Я промовчу, хоч маю що сказати,
Як вітер, що зникає у пітьмі.
Моя душа, немовби у полоні,
Ховає таємниці у собі.
Я промовчу, хай заговорить тиша,
Вона навчить, як вміє лиш вона.
У кожнім подиху, у кожнім русі
Доносить те, чого не мовили вуста.
Я промовчу, в очах ти прочитаєш
Те, що словами важко передать.
Мовчання наше теж багато важить,
І мрії наші в ньому ще горять.
Я промовчу, бо знаки вже в повітрі,
Тепло вогню не знищить навіть сніг.
Нехай в мовчанні буде наша віра,
Щоб зберегти у серці оберіг.
✍️Літвішко Таміла
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев