Я - Україна, чуєш враже?
Земля нескорених людей!
Тут кожен з вас у землю ляже -
Кожен з непроханих гостей!
Велика я і я незламна,
Тримають міць хребти Карпат!
Непереможна, нездоланна -
Бо один одному в нас брат!
І не страшні твої морози -
Молитва в мене оберіг!
Ти не побачиш мої сльози,
Ти бачити не гідний їх!
Я зачерствіла наче камінь
І чорну хустку одягла,
Тримаю непохитно знамінь
До днини знищеного зла!
Мої соколи, мої діти,
Відплачу кожну зі смертей!
Довіку біль буде боліти...
Над світом розіллю єлей.
Така вже, рідні, наша доля,
Щоб вижити - беруть ціну.
Колись присяду скраю поля
І з вами трішечки засну.
А зараз - всі тримаймо міцно
Не випускаймо зброю з рук!
Най голосно звучить і вічно
Нескореного серця стук!
Я - Україна, чуєш враже?
Я є Велика древня Русь!
І кожен з вас тут в землю ляже,
Я ж - не піддамся, не зігнусь!
Богдан Іваночко
Дев'ятсот тридцять шостий день великої війни
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев