Предыдущая публикация
СКРИПКА ГРАЄ, СЕРЦЕ КРАЄ
Скрипка грає, наче плаче,
сріблом сльози на очах –
Це торкнулись струни ніжно
до душі чиєїсь так.
Серцю милі, серцю любі
ці мелодії в піснях,
І у мріях сизокрилих
хтось літає наче птах.
Понад гори, понад ріки
ніжно мрії майорять.
І за обрій відлітають,
світлим вогником горять.
Скрипка грає, серце крає.
Та мелодія пʼянка,
Наче юнка закохалась
в молодого юнака.
Завітала в гості осінь,
листопадом виграва…
Розгорнула неба просинь
в своїх косах і верба.
Завиднілись в небі зорі,
найдорожча з них одна.
Скрипка грає , серце мліє,
а в душі живе весна.
30.10.2023
Світлана Дорош
Душа, мов скрипка, плаче до нестями.
А інколи вогнем уся горить.
Їй притаманні різні-різні гами.
Для неї, наче вічність, кожна мить.
Вона пече, сміється, спить, ридає.
Не завжди поряд з нею є скрипаль.
Не завжди весни квітнуть в нашім краї.
Сумну вбирає іноді вуаль.
Душа, мов скрипка, ніжна та ранима.
Звучить акордом зболена струна.
То світить сонце, то періщить злива.
То осінь оксамитом обійма.
14.08.2024
© Наталія Городчук
Следующая публикация
Комментарии 1